🔥Портников: ПАСТКА у Білому домі / Такого СКАНДАЛУ ще не бачили | Суботній політклуб

ruticker 02.03.2025 23:23:38

Текст распознан YouScriptor с канала Espreso.TV

распознано с видео на ютубе сервисом YouScriptor.com, читайте дальше по ссылке 🔥Портников: ПАСТКА у Білому домі / Такого СКАНДАЛУ ще не бачили | Суботній політклуб

**Вітаємо вас, друзі!** Суботній політклуб телеканал Еспресо, прямий ефір. Традиційно ми працюємо після семи днів, які, власне, принесли дуже багато інформації, подій, розчарувань та, відповідно, сенсацій. Тож обговоримо це із Віталієм Портниковим. **Пане Віталію, доброго вечора! Вітаю!** Говоритимемо, звичайно, про Трампа, про Білий дім, про те, що сталося у п'ятницю ввечері для нас, українців, і зрозуміло, що вдень у п'ятницю для мешканців Сполучених Штатів Америки. А це, власне, сварка між Трампом, Венсом та Зеленським, це перепетії у Білому домі, фактично зірване підписання угоди про корисні копалини. Ну і все, що після цього вийшло: заяви європейців, заяви американців, заяви представників двох партій — демократичної та республіканської. Це все будемо зараз обговорювати. **Пане Віталію, фактично це можна назвати вже таким, знаєте, кінцем дипломатії.** Ну і демократії також, дипломатії, тому що в принципі дипломатія в адміністрації Трампа — це поняття, так би мовити, несумісні. Вчора ми бачили, наскільки, ну, зухвало поводив себе Трамп. Але найцікавіше, що, на мою думку, розіграна оця сценка між Венсом і Трампом була для того, щоб фактично зірвати будь-які перемовини. А на вашу думку, чи не означає це, що фактично Сполучені Штати і не збиралися особливо нічого підписувати і не збиралися говорити про реальний мир чи про якусь справедливу угоду, а просто, розуміючи те, що насправді ні про які 24, 48 годин, там 72, 100 днів чи навіть півроку наразі вже не може йти мова? І тому потрібно було зробити те, що вони зробили. Ваша думка, пане Віталію? **Ви знаєте, мене бентежить насамперед, що ми обговорюємо якісь віртуальні категорії, які можуть закінчитися практичними наслідками, якщо серйозно.** Тому що за великим рахунком є абсолютно очевидна річ, яка пов'язана із тим, що ми з вами не знаємо, наскільки реалістичним є перемир'я між Росією і Україною. От ми вчора від Трампа чули, що Путін хоче миру, а Зеленський не хоче. Ми чули в овальному кабінеті, що Трамп говорив, що головне — це припинення вогню, а Зеленський говорив, що йому потрібні гарантії безпеки на рахунок того, що це припинення вогню не завершиться якимось новим нападом Росії. Все це дуже добра розмова, але вона ні про що, розумієте? Якщо б ми точно знали, що Трамп поговорив з Путіним, Путін йому сказав: "Я готовий припинити вогонь", а ми б з вами тут дискутували: "От Путін готовий припинити вогонь, і він в принципі погоджується із цими пропозиціями Трампа. Чи потрібно нам припиняти вогонь без якихось гарантій безпеки, чи не потрібно?" У нас могла би бути про це розмова. Ви б, скажімо, говорили в принципі без гарантій безпеки. Це просто кілька місяців, а потім вони відновлять сили. А я вам казав: "Ні, слухайте, якщо вони припинять вогонь, то вони можуть його вже не відновити, тому що в них виснажені можливості". І це була б якась розмова між нами, між Зеленським і Трампом. Але у нас є абсолютно конкретна інформація. Інформація полягає в тому, що в розмові Трампа з Путіним, першій оприлюдненій розмові, за словами самого Трампа, Путін відмовився від ідеї припинення вогню. Правда, Лавров чітко сказав, що ніякого припинення вогню на лінії зіткнення військ не може бути, тому що в Росії є конституція. Це було за день чи за два до зустрічі Зеленського і Трампа. От значить, ніякий вогонь вони припиняти не збираються. Їхня ідея, що, мовляв, треба спочатку досягти якогось, як вони кажуть, сталого миру, прибрати першопричини конфлікту, які вони весь час збільшують за умовами, а вже потім говорити про припинення вогню. Ну, тобто капітулювати, а потім припинення вогню. Навіть якщо не капітулювати, немає ніякого значення. Важливо те, що це переговорний процес, а не припинення вогню. Навіть уявимо собі, що на навді перемовини закінчаться, як говорив Трамп, не так погано. Як ви думаєте, компроміс, але не такий поганий, як говорять люди? Пам'ятаєте, як він говорив Зеленському при зустрічі? Не знаємо, що він має на увазі, але питання в тому, що ніхто з ним ніяких перемовин не веде. Реально перемовини йдуть між дипломатичними відомствами щодо відновлення роботи посольства. Вони теж нічим не завершилися, і він на засадах цієї віртуальності обговорює з Зеленським, чи потрібно припиняти вогонь, чи ні, при тому, що інша сторона конфлікту, Російська Федерація, не припиняє вогонь. І це чистої води віртуальщина. От всі ці розмови — вони ні про що. Інша розмова, яка теж абсолютно не про що, — угода про корисні копалини, так зване, яку всі, значить, хотіли б, щоб підписали Зеленський і Трамп. Вона абсолютно ні про що, тому що ніхто не знає. І, до речі, сам Трамп сказав: "Ми хочемо підписати угоду про рідкісні метали, але ми не знаємо, чи вони там взагалі є і в якій кількості, і чи це нам потрібно". Але ми хочемо її підписати — це цитата. Ніхто не знає, який сенс в видобуванні інших корисних копалин, тобто скільки їх, тому що ми базуємося на якійсь геолого-розвідці радянських часів. Ми не знаємо собівартості видобутку. Ми не розуміємо іншу річ: наскільки взагалі всі ці угоди мають сенс, якщо в них не зашиті реальні гарантії безпеки для України. І коли спікер української Верховної Ради говорить: "Ну, ви розумієте, це опосередковано, воно там може бути опосередковано зашито", нічого в міждержавних угодах не може бути опосередковано. Якщо це не план Молотова-Ріббентропа, не може бути зашито опосередковано там або написано, що Сполучені Штати під цією угодою відправляють на територію України експедиційний корпус, який буде базуватися в таких-то і таких-то місцях. Американські військові бази будуть створені, умовно кажучи, в Одесі, Херсоні, Львові і Полтаві. І це гарантії безпеки, тому що ми хочемо видобувати мінерали. Коли ми разом із цим чуємо: "А ми взагалі не хочемо туди йти, ми не хочемо навіть допомагати європейцям, якщо вони пошлють туди експедиційний корпус, який свій миротворчий, навіть логістично не хочемо допомагати, бо це взагалі справа європейців, і хай вони там забезпечують безпеку, а ми будемо просто видобувати копалини". І ми вважаємо, от просто вважаємо, що якщо американські компанії туди прийдуть, то це і буде гарантія безпеки для українців. Якого біса? Я перепрошую. І взагалі, яка є американська компанія? От уявіть, що ви американський бізнесмен, і вам говорять: "Ви знаєте, там є літій чи титан, але в принципі там ніяких можливостей гарантувати безпеку немає. Ми не хочемо вам гарантувати безпеку, російські війська знаходяться ось на лінії зіткнення, ми з ними ні про що серйозно не домовилися, вони в будь-який момент можуть розпочати наступ і захопити ваше родовище, але ви взагалі інвестуйте, це буде прекрасно". Ми дуже хороші стосунки з Україною. Ну, ви подивитесь і скажете: "Ну, пане президенте, ви можете ризикувати своїми грошима, але ж ви будинки будуєте, а не літій добиваєте". А я вас перепрошую, літій добивається тільки тоді, коли є гарантія безпеки реальні. Ми не будемо це, багато-багаторічний проект, це потрібно величезні гроші інвестувати, потім роками добувати. Ми почнемо це видобувати, пане президента, коли ви швидше за все помрете, не тому що вас вб'ють, не дай Бог, а тому що вже ви просто не доживете до 120 років, хоча живіть довго. От і чому ми маємо в це вкладатися? Ви нам скажіть, під що? Але я вам не можу навіть сказати, під що, тому що в мене не тільки гарантій безпеки немає для вас, в мене немає для вас навіть чіткого пояснення, що ми там збираємося видобувати. Ну і тоді виходить, що у нас є віртуальна угода про віртуальні копалини, яку потрібно підписати, щоб Україні продовжувати допомагати зброєю, яка потрібна для того, щоб забезпечити віртуальне припинення вогню. Тобто до реальної політики це немає взагалі ніякого відношення. От в чому жах. Ми обговорюємо якісь політичні речі, і ми тоді, звичайно, збиваємося з вами на розмову про те, так мав реагувати Зеленський, чи не так мав реагувати Зеленський. Ми не хочемо сказати собі правду, що овальний кабінет нагадує до певної міри палату психіатричної лікарні, причому людина, яка ходиться в цій палаті, вона абсолютно здорова. Вона просто імітує все це, щоб не брати на себе відповідальності за всі ці обіцянки, які ця людина давала у передвиборчій кампанії і які, на її подив, повисли в неї на ногах, як гір. Тому що, наскільки я розумію, ця людина і її соратники були впевнені, що вони будуть оце все говорити про Україну 24 години, 48 годин, ще скількись там годин, потім вони прийдуть до Білого дому, або Трамп зателефонує Путіну і скаже йому: "Слухай, ми тут можемо з тобою по грошах домовитися, давай зупиняй вогонь", або просто всі про це забудуть через кілька місяців. Комусь Україна взагалі цікава? І тут виходить, що що б не відбувалося у Білому домі, Макрон, Стармер, якісь ще внутрішньополітичні події, весь час запитують про Україну. Ви побачили, що вони вже займаються тим, чим займався Янукович? Обмежують доступ преси, розбавляють доступ преси позитивними блогерами. Ну, це не Янукович займався цим, Зеленський у нас займається, от як коли Telegram-канали запрошують на прес-конференції до офісу. Тобто вони весь час намагаються себе занурити в якусь теплу ванну, щоб їх ніхто про це не питав, а їх про це питають, і їм дуже хочеться якось з цієї ситуації вийти. Для того, щоб вийти з ситуації і не виглядати лузерами, тому що не може Трамп сказати: "Вибачте, я зателефонував президенту Путіну, а він мене послав, він нічого не хоче". Ні, так не буде. Президент: "Я зателефонував Путіну, я з ним в хороших стосунках, у нас все так добре, і взагалі завжди все так було добре, і вони мене поважають". От Буша, Обаму, Байдена вони не поважали, а мене вони поважають, і вони хочуть миру. А чому вони хочуть миру? Тому що я їм сказав, що вони хотіли. А в чому тоді в мене проблеми? В мене проблема і з Зеленським, він мене не поважає. Ну це розмова якогось, я вибачаюсь, ларька з пивом і раками: "Ти мене поважаєш, чи не поважаєш?" Путін. Причому цікаво, що людина, яка знаходиться біля цього ларька, вона розмовляє сама з собою, вона не може якось на трьох це роздати. В неї тут уявний Путін, який її поважає, і в неї уявний Зеленський, який її не поважає, і вона веде з ними віртуальну або телефонну розмову. Тут нарешті приїхав живий Зеленський: "Ти мене поважаєш?" "Я вас дуже поважаю". "Ти мені подякуєш?" "Я вам дуже дякую". Але ж ми дали тобі зброю, яку тобі дав дурний Байден. Але ж це був ваш президент, ви ж американці за нього голосували. Я тут до чого? Ну, незрозуміло, про що мова. Я розумію, що все це абсолютно бісить, тому що виходить, що навіть не бісить, приводить в потрібний стан: "Цей мене не поважає, цей мене поважає". І коли це обговорити, звичайно, за цим стоять реальні речі, можливість військової допомоги. Хоча я вас переконую, якщо ця людина вирішить, що нам не потрібна військова допомога, їй не потрібні будуть ці сварки. Вона просто скаже, що вона не хоче більше давати, і все. Вон, він же почав говорити, що він думає про призупинення військової допомоги задовго до візиту Зеленського. Його аж кілька разів питали: "Ви будете допомагати Україні, чи не будете? Будете, чи не будете?" Що він відповідав? "Подивимось". Один раз сказав: "Буду", інший раз сказав: "Не буду", ще інший раз ще щось сказав. Але ми в такій політичній реальності. Ну, не можу сказати, що мене вона радує, але вона така, іншої немає. **Ми повертаємося, друзі, суботній політклуб, прямий ефір.** Віталій Портников, Андрій Смолій. І говоритимемо зараз про те, що відбувалося у Білому домі, які наслідки це буде мати для Сполучених Штатів Америки, України та світу. Але спочатку ми з паном Віталієм вже починали говорити про, власне, ось цю пастку. Дехто з експертів, і американських, і українських, вважає, що ось ця сварка і оці слова Венса Трампа, оця провокація, як знову ж таки дехто називає, це була така спланована дія для того, щоб вивести Зеленського на певні емоції і відповідно продемонструвати Україну як недоговороздатну, як країну, яка не хоче миру, яка, можливо, за думкою декого, є агресором, а не Росія є агресором. А тож, пане Віталію, все ж таки на вашу думку, ця сварка і ці слова Венса Трампа, вони були таки зрежисованим сценарієм, провокацією проти Зеленського? Чи це все ж таки сталося спонтанно? І найголовніше: оця пастка, якщо дійсно вона була, чи потрапив в неї Зеленський, чи він все ж таки зміг її зруйнувати? **Розумієте, по-перше, навіть не має великого значення, чи це була зрежисована пастка, чи спонтанний вибух емоцій.** Я вам хочу нагадати, що всі ці антиукраїнські, всі ці люди, які знаходилися в овальному кабінеті, і Дональд Трамп меншою мірою, і Джейд Венс більшою мірою, і члени сім'ї Дональда Трампа, такі як Дональд Трамп молодший і Марко Рубіо, який не голосував за допомогу Україні, і Майк Олдс, який не голосував за допомогу Україні. Пам'ятаєте, як мало сенаторів голосувало проти допомоги Україні? А один з них був Марко Рубіо. І інші люди, вони виголошували і до того моменту, як Дональд Трамп переміг на виборах президента Сполучених Штатів Америки, це були їхні погляди. Причому, знову-таки, нагадую, що коли республіканці голосували за допомогу Україні, це вже було рішення, яке було схвалено Дональдом Трампом. І ці всі люди, показуючи, що вони навіть радикальніше за Трампа у своїх підходах до цієї допомоги, саме цих людей, а не тих, які голосували, а тих, які не голосували, Трамп взяв до своєї адміністрації, до зовнішньополітичного кола. А тих, хто виявився прихильником України, типу як Кіт Келох, просто усунув в бік, щоб вони не заважали. Це така реальність. Вважати, що люди, які мають абсолютно конкретні політичні погляди, позиції, раптом їх змінять під тиском обставин, тому що вони прийшли до влади, може тільки українське суспільство, в якому у більшості людей ніяких політичних поглядів немає і які пристосовують свої політичні погляди до моменту. Я не сперечаюсь, що і Венс, і Рубіо пристосували свої політичні погляди до моменту, тобто до людини, до Трампа. Але у Трампа є погляди, і вони цими поглядами керуються. А у нас я навіть бачив коментар: "А чи можемо ми зробити якусь політичну партію, яка сподобається Трампу?" Німець скаже: "Ви могли, могли, могли". Пам'ятаєте? Ну, "золотого ченця" — це вже було сказано, і люди продовжують через 200 років після цього, ну, через 150 поводити себе так, як поводили себе в Шевченківські часи, не будучи кріпаками, будучи вільними людьми. Значить, це треба чітко розуміти — це їхні погляди. Це перший момент. Другий момент, мені здається, що ми обговорювали питання про створення ідеї недоговороздатності України і Зеленського особисто кілька разів у цій передачі. Ми бачили, що ця спецоперація почалася відразу після обрання Дональда Трампа президентом Сполучених Штатів. Я вам навіть тепер скажу чому. Тому що за власним визнанням Дональда Трампа, він зателефонував Володимиру Путіну відразу після того, як він був обраний президентом. Це був закритий дзвінок, його не оприлюднювали, але Трамп сказав, що цей дзвінок був за його власної ініціативи. Чого б він дзвонив Путіну? Ясно, чого він хотів домовитися з ним про припинення вогню. Путін йому відмовив, він вже знав, що нічого не вийде. Що він робить? Він запрошує до себе Віктора Орбана. Віктор Орбан приїжджає в Маралаго, веде тривалу розмову з Трампом і Ілоном Маском, і після цього що говорить? "Я пропоную різдвяне перемир'я. Я тут розмовляв з президентом Путіним, президент Путін готовий до різдвяного перемир'я". Знову нагадую вам, що ніякий президент Путін жодного слова не сказав про це. Він в цій історії не знімався. Але в цьому фільмі знімався Орбан і Зеленський, який відреагував на Орбана, почав говорити, що не Орбан тут має бути посередником, що йому не потрібний Орбан. Ну, тобто було абсолютно очевидно, що вони оцю партію розігрують, що вони знають, як Зеленський буде реагувати на Орбана. От і в цій ситуації вони будуть чітко ставитися до майбутнього розвитку подій, до майбутнього розвитку подій в україно-американських стосунках, що вони вже бачать, як реагує Зеленський. Наступний учасник цієї історії — Роберт Фіцо. Роберт Фіцо взагалі не консерватор, він соціал-демократ, якщо взагалі ми забули. Але він от нещодавно був на цій конференції консерваторів в Сполучених Штатах, виступав, будучи соціал-демократом, спокійно виступав на конференції цих сил. Тому що чого німець каже: "Ви могли, могли, могли". Ось так Фіцо сказав про цю історію. Значить, Фіцо говорить, що Зеленський не хоче домовлятися про транзит газу, що це питання для Словаччини стратегічно важливе. Росія готова поставляти газ, щоб забезпечити енергетику Словаччини. При цьому в Словаччині нічого взагалі не відбувається, жодного повідомлення, що в Словаччині є проблеми, не було. Жодного. Словаччина прекрасно підготувалася до закінчення транзиту, тому що Фіцо, як то мовить, "сильний господарник", він прекрасно знає, як це все робити. Йому просто було потрібно інше. От значить, Зеленський знову недоговороздатний. Друга історія, потім таких історій було ще кілька. А що треба було робити Зеленському в цьому випадку? Неможливо з приводу вчорашнього дня, ми ще окремо поговоримо, але от ми починаємо відходити в таку трошки ближню ретроспективу. Тобто коли почав працювати цей... Ви говорите там про Орбана, про Фіцо, про ще інші різні такі вкиди з боку набагато менших дійових осіб щодо нібито недоговороздатності України. Ми розуміємо, що цю пастку готували для нашої країни, розуміючи, що Трамп не зможе забезпечити ніякого припинення вогню. Що мав першопочатково робити в такому випадку Зеленський, щоб потрапити в цю пастку? **Та, пане Андрій, чи нічого? Чи це, чи це в принципі не має жодного значення?** Ні, справа не в тому. Справа в тому, що ця ж пастка розрахована на конкретну людину. Якщо б цю пастку розраховували на вас, то зібралася б група людей, радників, а це американські технологи, які там працюють, і штучним інтелектом, з психологами, з психіатрами, вивчають біографії, вивчають заяви. Зараз це взагалі не так важко зробити. І намагаються зрозуміти, де людину можна спіймати. Тим більше, що Зеленського спіймати не так важко. Він емоційна людина, яка не вірить в політичні правила. От щиро не вірить. Значить, в принципі, можна зрозуміти, де його можна спровокувати. Ви ж бачили, що вчора Венс його чітко провокував по тих моментах, в яких Зеленський саме емоційно міг би відреагувати. І вони взагалі виводили його колективно з рівноваги. Оцієї історії про Кост, там журналіст це задавав, але це журналіст дуже наближений до них. Це не якийсь там журналіст, це людина, наближена там до Мей Тр Грін, це її бойфренд. Це її бойфренд. Як ви вважаєте, це випадок? Це такий уже напівсімейний підряд. Звичайно, це напівсімейний підряд, тому що це ж... Тобто я не кажу, що вони з цією людиною... До речі, друзі, бачимо зараз на екранах, ви можете побачити ось цю людину, яка задавала питання. Бачите? Ну, тобто узгоджено це чи не узгоджено, але ж ця людина принаймні знала, як вплинути на Зеленського. Вони це могли просто обговорювати між собою. Якщо б там була інша людина, вона б шукала інших таких речей. Не кожна людина за це купується, але в принципі, згадайте, що коли там був Кір Стармер, це інша ситуація, який намагався з Трампом найкращі стосунки підтримувати, привіз йому листа від короля, просто мовити, допомагав його марнославству, як міг. І тут виникає Джейд Венс, який говорить: "Європейці не мають свободи слова". Так Стармер сказав абсолютно чітко, що він пишається британською свободою слова і таке інше. Але це був неприємний момент. Це спеціально для Стармера все влаштували, за великим рахунком, що він теж відчув, що йому в обличчя незрозуміла людина. От ви не забувайте, це просто віцепрезидент Сполучених Штатів. З точки зору таких людей, як Стармер, хто це? Чому він взагалі говорить на зустрічі голів держав? Це прем'єр-міністр Великої Британії. Чому взагалі в його присутності він розмовляє з президентом Сполучених Штатів для журналістів? Чому один з членів американської делегації взагалі відповідає на це питання? Питання було до Трампа, воно стосувалося промови Венса. Але питання було до Трампа. Трамп мав би на нього відповісти. Він мав сказати: "От присутній тут віце-президент, сказав тези, які мені дуже сподобалися", і все. Ні, він делегував. Це Венсу спеціально, знаючи, що Венс буде виводити Стармера з рівноваги. Подивіться, як це буде. Тобто фактично Венс там грає роль такого, я б сказав, спеціального провокатора в цій команді. От так що питання, що треба було робити Зеленському? Не бути Зеленським. Це ми про вчора говоримо, взагалі про весь період. Ну як? Але ж вони спеціально розраховують на Зеленського. Знову-таки, якщо вони першим на арені випускають Орбана, вони знають, що це емоційний подразник. Зеленський не любить Орбана, Орбан не любить Зеленського. Це особиста антипатія. Якщо Орбан почне говорити про мир, Зеленський не відчуває себе такою людиною, якою може принижувати Орбана. Він обов'язково відреагує так, як їм потрібно. Вони розповсюдять. От і я думаю, що вони і далі будуть так гратися. Але проблема в тому, що це має зворотний ефект, який вони теж не прораховують. Тут Трамп працює в принципі як Путін. Ви ж бачите, от що відбувається. Вони явно хочуть цього Зеленського позбутися, це не треба пояснювати. І знову-таки, ми про це говорили неодноразово. Знаєте, я ще коли Трамп почав передвиборчу кампанію, говорив, що в нього особиста антипатія до Зеленського з різних обставин. Не буду зараз перераховувати всі ці обставини, не має це великого зараз значення. Але імпічмент має значення, і Трамп точно впевнений, що це Зеленський, якщо не сам причина цього імпічменту, то частина цієї дуже неприємної для Трампа історії. Тому що Трамп пов'язує з першим імпічментом програш на виборах. Він вважає, що імпічмент дійсно вплинув на тих виборців, які не зробили остаточний вибір, і в результаті він програв президентство. І це він нікому не може дарувати. Ви ж бачите, що він продовжує принижувати Байдена, називати його дурним президентом. Це ж взагалі абсолютна зневага до правил поведінки президента Сполучених Штатів. Тим більше, з рук Байдена прийняв владу, правда? Тобто він все це зробив по легітимності. І тут починається вся ця, всі ці образи на адресу Байдена. Чому? Тому що Байден виграв у нього вибори. Він такого дарувати нікому не може. Вигравати в цьому житті може тільки одна людина — Дональд Трамп. І все це зрозуміло. От, але як вони його позбуваються, коли в цій ситуації? От після вчорашнього вечора Зеленський там символом європейської гідності, мужності для багатьох людей. Він повівся навіть більш правильно, ніж Макрон і Стармер, просто тому, що він, як той хлопчик, сказав, що король голий прямо в овальному кабінеті. Всі в Європі знають, що король голий. Ні у кого з європейців не виникає жодних сумнівів в тому, що Дональд Трамп знаходиться в складній психологічній ситуації і має ультраправі політичні погляди. Але вважається, що це не можна говорити, тому що він лідер супердержави, яка є частиною євроатлантичної безпеки, яка є пов'язана з Європою величезним величезною кількістю зв'язків, контактів, цей модель післявоєнного світу. Як сказати про президента Сполучених Штатів, навіть якщо він так себе поводить? Чи що він голий король? Як це сказати? Ніяк. Це не можна сказати. Макрони не говорять, вони зберігають свою позицію. І Стармер, вони не сперечаються. Так, вони інтелігентно пояснюють, що це ситуація інша. Але ви бачили вираз обличчя Трампа, коли Макрон розповідав, що реально відбувається з європейськими грожими? Він ж бісився просто. Макрон не давав йому можливості відповісти, тому що Макрон професійний політик. Він, посміхаючись, все це рвав. Він там, але він його перебивав, як Зеленський перебивав. **Поведінка Зеленського** під час зустрічі з Трампом викликала багато запитань. До речі, Трамп хотів скандалів не лише з Венсом, це ж не тільки з ним було пов'язано. Як вам подобається фраза: "Якби в мене був такий акцент, як у вас, я вже 20 років був президентом Сполучених Штатів"? А що значить акцент у британця? У британця акцент — це літературна англійська мова, а Трамп розмовляє з акцентом англійською мовою. Це розраховано на електорат Трампа, на людей, які вважають, що те, що вони використовують, є літературною англійською. Я не проти, але це точно не дає можливості говорити про людину з класичною британською освітою, що в неї акцент найгірший. Звичайно, у короля, але це таке. Це, звичайно, розраховано на те, щоб Стармер почувався не дуже зручно. "Дайте ти якийсь селюк, у тебе акцент, з таким акцентом я президентом навіть швидше став би, бо ти так смішно говориш". Але воно все не спрацює. Зеленському спрацювало просто тому, що Зеленський — це Зеленський. Але щоб розібрати всю цю поведінку, важливо зрозуміти, а що мало бути інакше. Уявімо собі іншу ситуацію: нічого не відбувається, Зеленський мовчить. Вони все це йому говорять. Вони ж в принципі говорили самі без всякого Зеленського про війну. Це вони почали. Я все одно от там люди є, які перепрошую, тут без відношення до кожного можуть бути різні погляди. Але давайте будемо відвертими, що почав це точно не Зеленський. Почали це Трамп і Венс. Було питання журналіста: "Чи не надто Трамп об'єднався з Путіним?" Трамп говорить: "Якби я не об'єднався з обома, у нас не було б угоди". Ніякої угоди немає. Він хоче, щоб я говорив погані речі про Путіна, а потім дзвонив йому: "Привіт, Володимире, як там у нас угода?" Це не працює. Я не об'єднався з Путіним, я об'єднався зі Сполученими Штатами. Ви бачите, скільки ненависті в нього до Путіна, так ніби це якась немотивована ненависть. Він має його любити? Я так важко укладати угоди, я розумію це, але інший бік теж його не дуже любить. Тож, це не питання, з ким об'єднатися. Ви хочете, щоб я був жорстким? Я можу бути найжорсткішою людиною в світі, але так у нас не буде угоди. Зеленський ще немає, він мовчить. Втручається Венс, з якого біса це прес-конференція Зеленського і Трампа, перед зустріччю влізає Венс. Цього разу, як ви розумієте, Венсу ніхто не делегував слова. Він влізає і говорить: "Упродовж чотирьох років у нас був президент, який погано говорив про Путіна, а потім Путін вторгся в Україну, зруйнував значну частину країни. Шлях до миру та процвітання лежить у дипломатії". Ми пробували шлях Байдена, бити себе в груди і уявляти, що слова президента США означають більше, ніж його дії. Що робить Америку гарною країною? Це те, що вона долучається до дипломатії. Це те, що робить Трамп. І тут не витримує Зеленський. Отут він, можливо, мав мовчати. За нашою логікою, він мав би мовчати. Він запитує Венса: "Чого ти взагалі з ними розмовляєш? Хто ти такий?" Це якийсь віце-президент Сполучених Штатів. Хай він розмовляє з ярмаком, чого ти з ним розмовляєш? Але Зеленський вже завівся. Він говорить: "Можна я вас запитаю? Він окупував великі частини України, Схід, Крим 14-го року. Протягом багатьох років, коли президентами були Байден, Обама, Трамп, чому ви не зупинили війну?" Звичайно, в цей момент і Трамп, і Венс вже починають біситися, тому що це правда. Трамп не зміг зупинити жодної війни під час свого перебування в Білому домі. І, ба більше, він зустрічався з Путіним. Мені здається, що йому на той час плювати було на ту війну. Дивіться, діяли Мінські угоди, і американці вважали, що Мінські угоди — це шлях до завершення конфлікту. Це абсолютно відповідає концепції Трампа, що це європейська відповідальність. Тут ще, знаєте, інша деталь. Але от тому вони і збісилися, тому що він почав говорити, що ви все одно нічого не робили. **Отже, в чому фокус?** Те, як себе поводили Трамп і Венс протягом останніх декількох днів, це просто була така маска. Пам'ятаєте, коли Трамп десь тиждень назад, два тижні назад почав ось цей натиск на нашу країну, лив брудом на Зеленського, говорив різні близькі до російських наративів? А потім, коли вже почала мова йти про угоду, він раптом став добрим. Вчора ж він теж починав, якщо дивитися початок, то він нібито такий добрий: "Я поважаю Зеленського, він хороший хлопець, він мужній". А потім, по суті, Трамп і Венс скинули цю маску, яку вони на декілька днів натягнули. Я теж дивуюся, у нас багато людей вважають, що якщо Трамп помінявся, значить, буде діло. А я казав: "Почекайте, через декілька днів побачите". А через два-три дні Трамп і Венс стали знову тими, ким вони є, не більше і не менше. Вони ж весь час це говорять. І в цій ситуації, звичайно, виникає питання: що б мав робити Зеленський? Що б він не робив, він не змінює їхні політичні погляди. Можемо абсолютно чітко сказати, чого вони прагнуть. Їхня головна ідея, вона ідіотська, але вони не вірять, що зможуть відірвати Росію від Китаю. Причому треба відразу сказати, що в них ця ідея, що вони можуть відірвати Росію від Китаю, зараз базується на тому, що раніше була така погана демократична Америка, ліберальна, а тепер ми будемо притримуватися цінностей, таких як Путін. Тому що, за великим рахунком, вони ультраправі за поглядами. Путін ультраправий за поглядами. Що нас роз'єднує і що об'єднує ультраправого Путіна з ультралівою ідеологією комуністичної партії Китаю? Нічого не об'єднує. Але для того, щоб знайти оцей баланс і створити ці привілейовані економічні стосунки для Росії, які, на думку американців, можуть відірвати її від Китаю, потрібне закінчення війни в Україні якнайшвидше. Я хочу процитувати Марко Рубіо, щоб знову ж таки ніхто не говорив, що я це все вигадав. Марко Рубіо говорить: "Нам потрібно врегулювати стосунки з Росією якнайшвидше, тому що вплив Китаю на Росію посилюється з кожним днем". І може бути ситуація, коли росіяни навіть захочуть поліпшити з нами стосунки, але не зможуть, тому що їхня залежність від Китаю буде критичною. Чого вони тут не розуміють? Це взагалі величезна проблема американської політики, американської політичної думки. І це дуже дивна проблема. Слухайте, я вам на особистому прикладі поясню, щоб не ускладнювати ситуацію. Багато євреїв не вірять, що їх не люблять. Ну, зараз вже, після Другої світової війни, вірять, але просто от євреї не розуміють, що їх просто не люблять. Я в принципі живу з апріорі з розумінням, що можуть бути якісь люди, які просто не люблять мене за моє походження. Я можу робити все, що завгодно, на голові стояти, я не знаю, там, хрестих одягти, прийняти православ'я чи католицизм, чи іслам — вони мене все одно не полюблять. Я не можу нічого зробити, я можу бути людиною ліберальних поглядів або правоконсервативних поглядів, неофашистських. Вони все одно будуть мене не любити просто за факт походження, і я не можу це змінити. З цими людьми, ну просто я не можу. Що я можу зробити? Це поза моєю владою, тому що це просто момент, який незмінний. Рівно в такій самій ситуації знаходяться Сполучені Штати Америки. Питання не в тому, що це найбільш демократична держава світу, і за те її не люблять Росія і Китай. Ні, вони її не люблять за те, що вона їхній конкурент, що вона їх витіснила з їхніх традиційних сфер впливу. Бо справді історично Сполучені Штати — це якась периферійна держава за океаном, в якій живуть якісь незрозумілі провінціали. І їдуть тоді знедолені провінціали з Європи чи з Азії. Хто туди їде? Люди, у яких немає центу в кишені, або з Англії, або з російської імперії, якісь протестанти з якихось незрозумілих сект, якісь голодранці єврейського походження, які тут живуть у межах осідлості. Хто взагалі ці люди? Вони не можуть собі знайти в нормальній країні, вони туди їдуть, і раптом ця країна після двох світових війн стає світовим лідером. Такого ж не було. Я вам нагадаю, що головними мовами світу щодо Другої світової війни були французька і німецька. Навіть Велика Британія не відіграла такої ролі, будучи імперією, але за морською. Вона панує, тобто внаслідок перемоги в Європі вона головний центр євроатлантичної безпеки. Внаслідок перемоги над Японією і домовленості Ніксона з Мао, не будемо про них забувати, вона головна сила в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Якого такого фіга? Значить, вони розуміють це масштабно. Мислячі люди, з одного боку Путін, з іншого боку Сі Цзіньпін. Можна їх як завгодно називати, але це люди з масштабним політичним мисленням. У Путіна воно може бути неонацистське, але що, у Гітлера не було масштабного політичного мислення? Було. Ну, таких людей буває масштабно політичне мислення. І в тому проблема. Наш Путін хоче повернути собі вплив у Європі, причому не вплив Радянського Союзу. Це помилка. Вплив Російської імперії, як сказав Лавров, що його радники — Іван Грозний, Катерина і Петро Перший. У Катерини який був вплив? Вона була господаркою Європи, за великим рахунком, вона вирішувала долю Польщі. Вона дивилася далі, і російські царі посилали своїх козаків до Парижу. Це те, що Путіну важливо. Але якщо там будуть американці, це все вологі мрії. Китай хоче повернути собі, за великим рахунком, вплив в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Вже багато що зробив для цього. Вони природні союзники. Їхня ідеологія — це насправді не комунізм, не путінізм, не монархізм і не соціалізм, а антиамериканізм. Коли Америка буде переможена, вони можуть між собою мати якісь проблеми. Коли вони її загонять туди, де її місце, в стійло, щоб вони сиділи собі у Північній Америці і навіть в Латинській Америці не мали ніяких можливостей, бо туди хоче теж зайти і заходить Китай. Ну, Бразилія вже фактично в зоні китайського впливу. Колумбія туди мігрує і спеціально провокує Трампа. Дякуючи Трампу, дуже багато відбувається. Тобто все це є, але вони думають, знову-таки, я зустрічав величезну кількість американців, політичних філософів, журналістів, політиків. Я читав книжки найкращих американських спеціалістів, які вважаються, вони цього просто не розуміють. І для мене це було дивно, тому що, от скажімо, Генрі Кісінджер, він же мав би це розуміти. Він цього взагалі не розумів. Людина, яка втекла, будучи єврейського походження, з Австрії до Сполучених Штатів з батьками, збігні Жизінський. Ну, здавалося б. От вони цього просто не розуміють. Тобто щось з людьми відбувається, коли вони переїжджають на цю землю. Вони просто не розуміють, що американців можуть зневажати за те, що вони американці, і за те, що вони такі сильні, такі успішні, в них така велика країна, їй нічого не загрожує. Вони таке побудували, це викликає звірячу ненависть у росіян більше, ніж у китайців. Але у китайців теж, тому що китайці вважають себе несправедливо обділеними цивілізаційними людьми, які, маючи таку силу, роками були в колоніальній залежності від Заходу і не змогли розповсюдити свій вплив там, де їм належить. А навпаки, ще й були в залежності від сусідніх країн, таких як Японія. Китайці чітко бажають взяти цивілізаційний реванш. Реванш за приниження десятиріччя. У Путіна теж хоче взяти реванш за приниження після того, як відбулася, за його словами, найбільша геополітична катастрофа століття. За цей реванш Путін і росіяни, бо треба розуміти, що це голос російського народу, Сі Цзіньпін і Китай, бо це треба розуміти, що це голос китайського народу, готові заплатити будь-яку ціну, яку американці платити не збираються, тому що вони цінують своє життя, вони цінують життя своїх військових, вони цінують життя своїх громадян. Значить, вони приречені на цей цивілізаційний програш. В такій позиції президенти, які були до Трампа: Рейган, Буш старший, Клінтон, Буш молодший, Обама, Трамп у своєму першому терміні і Байден вважали, що якщо вони не хочуть ризикувати життям військових, хоча військові тоді теж американські були, фактично участь американських військових у якихось конфліктах стала закінчуватися саме за першого Трампа, от, то вони мають діяти м'якою силою. Що таке м'яка сила? Це знищене Ілоном Маском USID, і це допомога тим країнам, які готові з американською зброєю в руках стримувати опонентів Америки. Якщо ми живемо в світі, де ми хочемо догодити Путіну, що він посварився з Сі Цзіньпіном, ми обов'язково програємо. І треба розуміти, що якщо ця адміністрація не відійде від цієї ідеї протягом наступних 12-24 місяців, або якщо демократам не вдасться виграти вибори до Конгресу через два роки, нам із Сполученими Штатами, як і з лідером сучасного світу, потрібно буде остаточно розпрощатися. Вони можуть бути економічною силою до певного моменту. Долар — от все це вони можуть просто це мати, але це теж буде потихеньку згасати. В якийсь момент вийде на перший план юань, євро. А це буде все задоволення для оцього маленького світу за океаном. Ну, так от, як Австралія. Це ж теж, ну, менше людей, звичайно, менше економічно стійка, але вона не хоче впливати на світ і не впливає. І Америка не хоче впливати на світ, то й не буде впливати. Якщо вони хочуть закапсулюватися там, то кому вони цікаві? Згадайте, що таке Америка між Вудро Вільсоном в сторіччі і Франкліном Рузвельтом. Це країна, на яку ніхто не звертав уваги, тому що вона не хотіла, щоб на неї хтось звертав уваги. Я вже не кажу про Америку до Вудро Вільсона, часів тих президентів, портрети яких Дональд Трамп вивісив у Білому домі, там Джексона і таке інше. Це були люди, які вважали, що єдина задача Америки — обмежитися американським континентом. Існувала знаменита доктрина Монро: "Ми не ліземо в справи Європи, а ви не лізете в справи Латинської Америки. Нас цікавить тільки Латинська Америка, нас більше нічого не цікавить". Повірте, ми нічого не хочемо, але ви сюди не лізьте. Зараз ця доктрина не спрацює, тому що Сполучені Штати не зможуть протистояти Китаю. Тому що Латинська Америка також стає частиною Азійсько-Тихоокеанського світу. Як це не дивно? Значить, буде Північна Америка, і найбільшою мрією американських президентів буде приєднати Канаду, яка, як ви розумієте, це теж важливий момент, швидше за все, стане частиною європейського проекту. От всі ці країни, це ж... Розумієте, це ж руйнує всі союзи. Куди їм діватися? Вони починають обертатися обличчям до Європи. Згадайте, що Португалія протягом багатьох сторіч своєї історії була повернута обличчям до океану, до Бразилії, до Африки, а потім в якийсь момент виявилося, що все це вже не її. Португалія була більш значущою країною в світі, ніж п'ять Сполучених Штатів Америки, і це тепер не дуже велика за впливом країна, повернута обличчям до Європи. Сказати, що португальці щасливі з тим, що вони розвернулися, не можна. Пам'ять про те, ким ти був і ким ти став, вона завжди історично існує. Але Португалія — хороша, комфортна, чудова країна, немає ніяких сумнів. Ми говоримо просто про геополітику. От таких прикладів можна навести величезну кількість. Сполучені Штати саме дякуючи власній ідеї євроатлантичної солідарності, вигаданої до певної міри Франкліном Рузвельтом, але насправді Гаррі Трумен, вони стали тим, чим вони стали після Другої світової війни, тому що вони вкладали гроші в Європу, вони допомагали політикам, громадянському суспільству стати демократичними і стати цивілізованими. Вони створили світ спільних правил. Пам'ятаєте, як Сергій Лавров казав: "Я не хочу, щоб повертатися до цих спільних правил"? Якщо самі Сполучені Штати перетворюються на периферію політичну, як вони зможуть втримати свій вплив? Ну, рано чи пізно з'являться європейські чи азійські соціальні мережі. Рано чи пізно Twitter стане локальною мережею там, і Сполучених Штатах Америки, а європейці будуть користуватися якоюсь іншою мережею. Нічого складного в цьому немає. Рано чи пізно створяться якісь там моделі штучного інтелекту в Європі і в Азії, вони вже створюються, американські залишаться в Америці. Рано чи пізно накладуть якісь санкції в Європі на американських технологічних гігантів, тому що вони співпрацюють, скажімо, з Росією. І все це просто на наших очах. Тому що насправді найбільша сила Америки — це не нафта, а саме високі технології. Просто перестане існувати. Це неймовірна небезпека. Коли я сам це кажу, я сам собі не вірю. Розумієте? Я багато років своєї журналістської роботи присвятив тому, що було навпаки. Коли я в 22 чи 23 роки прийняв пропозицію керівництва корпорації "Радіо Свобода", "Радіо Вільна Європа" про співробітництво, я мав на увазі, що я буду змінювати пострадянський простір своєю роботою як простір спільних цивілізаційних цінностей, щоб була демократія, щоб була свобода слова, щоб була політична конкуренція, щоб люди вчилися дискутувати, щоб ми їм надавали можливість чути різні точки зору, щоб були стандарти. І я просто завжди казав: "Слухайте, це ж Сполучені Штати створили таку неймовірну модель, коли радянські люди не мали доступу до інформації. Вони створили цілу корпорацію за гроші американських платників податків". От вони кажуть, що треба, щоб Зеленський подякував американцям. А я завжди казав, що маємо дякувати кожному фермеру за йови і кожному робітникові з Чикаго за те, що на його податки ми в Радянському Союзі дізнавалися правду. Чого йому платити ці податки? Навіщо це потрібно? А для того, щоб Сполучені Штати хотіли, щоб світ був цивілізований, такий світ, який є комфортним американцям. Тому що якщо американці мають світ, переповнений чудовиськами, то рано чи пізно хтось в цьому світі чудовиськ натисне на маленьку червоненьку кнопочку. Бах! Немає фермера Зайови. Бах! Немає робітника з Чикаго. Бах! Немає мільярдера з Маралаго. Бах! І мільярдера з Тесли теж немає. Нікого немає, просто порожнеча. Ну, звичайно, мільярдер з Маралаго теж може натиснути кнопочку, але кому від цього буде легше? Точно не фермеру Зайови і точно не робітникові з Чикаго, тому що вони цей тріумф американської зброї просто ризикують не побачити. Тому нам потрібен світ демократичних правил. Якщо самі Сполучені Штати починають говорити, що нам це не потрібно, то, звичайно, в мене виникає таке бажання, що я робив питання, що я робив 35 років. Це як у всіх європейців виникає питання: що ми взагалі робили 80 років? Ви ж нам сказали, що так світ взагалі має бути демократичний, толерантний, підтримувати слабких проти сильних, які на них нападають. Що з вами сталося? Чому ви знаходитеся в такій неймовірній політичній кризі? І я ні політичні, це таке собі в моральній. Як так сталося, що ви ходите до якихось там церков, бігаєте, там пляшите з якимось там пастирем, молитеся з Трампом на засіданні Кабінету Міністрів, а ви просто забули про Бога фактично? Все це, що ви робите, говорить про те, що ви вважаєте, що його немає. Ви з ним ніколи не зустрінетеся в Маралаго, так? А якщо зустрінетесь, що ви йому скажете? "Я великий укладач чудових угод". Де угода? Запитайте Бога. Бог же не Зеленський. Він шельму мітить. Він запитає: "Де угоди?" Що ти зможеш йому пред'явити, окрім виграних партій в гольф і обкладок журналу Times? Бог в будь-якому разі краще грає за тебе в гольф. Хоча я думаю, що це зараз неймовірну образу висловив на адресу президента Сполучених Штатів Америки. То я щиро вибачаюся. Впевнений, що він кращий гравець в Бога буде і на цьому світі, і на тому. Але в будь-якому разі це хороше питання, яке варто собі задати. До речі, сподіваємося, що сьогодні вечір і ніч у нас в Україні і в Європі пройде спокійно, тому що Дональд Трамп якраз відбув на два дні, власне, у Маралаго та грати в гольф. Тому, ну, побачимо. Сподіваємося, що хоч пару днів відпочинемо від цих потоків інформації. **Друзі, ми повертаємося.** Свободний політклуб продовжує свою роботу, і ми продовжуємо обговорювати наслідки дій і, власне, очікування після того, що відбулося в Білому домі. Після всього, я не знаю, як це коректно назвати, що ми побачили стосовно України, стосовно, в принципі, якихось дипломатичних етикетів, протоколів і всього іншого. А давайте з вами розглянемо, що відбулося після того, як Зеленський покинув Білий дім. Через дві години до журналістів вийшов Трамп, до цього ще вийшов сенатор Грем. Лінсі Грем взагалі заявив про те, що Зеленський або має прислати когось іншого на перемовини, або подати у відставку. А що відбулося далі? Далі виступив Трамп, де він доволі жорстко пройшовся по Зеленському, по нашій країні, по питанню мирних угод. А зрештою є реакція дуже багатьох американських експертів, колишніх чиновників і представників демократичної партії Сполучених Штатів Америки. Зокрема, демократи засудили такі висловлювання і такі дії Трампа та Венса. Колишній помічник Трампа, Болтон, сказав, що Трамп і Венс показали, що вони на боці Росії у цій війні. А крім цього, вийшли декілька матеріалів у Західній пресі одразу. І сьогодні ми побачили ще величезну кількість матеріалів, зокрема нас зацікавив матеріал, який стосується газети Washington Post. Вони написали про те, що адміністрація Трампа хоче припинити постачання військової допомоги Україні і розглядає таку можливість. NBC News, американський телеканал, заявив про те, що США зупинили програми з підтримки енергосистеми України. А CNN написало про те, що Келох, Кіт Келох, відмовляв Зеленського від зустрічі з Трампом, а той не послухав. Ну і Ройтерс пише, що Трамп все ж таки ще не відкидає питання підписання угоди про корисні копалини. Нагадую, що близько 1-ї години ночі за Києвом президент Зеленський виступив у прямому ефірі телеканалу Fox News. Він відповів там на цілу низку питань журналіста, заявив про те, що Україна не змінить свого ставлення до Російської Федерації. Також він заявив про те, що не буде вибачатися перед Трампом, але загалом заявив про те, що готовий до подальших розмов, дискусій і, власне, до можливого підписання ось цієї угоди про корисні копалини. Ось такий, пане Віталію, масив матеріалів. Це лише невеличка частина, просто невеличка частина, тому що нам не вистачить часу в нашому ефірі, щоб це все озвучувати. Крім того, я хочу нагадати, що європейські лідери підтримали нашу країну масово, але про це ми поговоримо трошки згодом. **Як оця вся ситуація вплинула внутрішньо на американський політичний розклад, еліт, позиції в американській політиці?** І, мабуть, які дії, які наслідки це матиме найближчим часом для нашої країни? Оце два таких, мабуть, перше питання. Друге питання, воно навіть є важливішим: які наслідки будуть для нашої країни найближчий тиждень, два, три? Чого очікувати? Якщо Сполучені Штати припинять військову підтримку, мається на увазі та підтримка, яка вже була надана адміністрацією Байдена, нової ж немає. Це проблема дійсно буде, тому що це буде означати, що час, коли ми можемо протистояти російській агресії, він зменшується по інтенсивності отримання озброєння. Питання виключно в тому, як відреагує на це Європа і чи захоче Трамп це робити. Тому що якщо він в принципі скасує військову підтримку України, він взагалі позбувається будь-яких інструментів тиску на Росію. Тобто Росія взагалі не буде з ними ні про що розмовляти. Ну, слухай, говориш собі: "Ми їх доб'ємо, потім з тобою поговоримо". Дедушка, так що в цьому плані це серйозна історія, про яку потрібно сказати. Але така вірогідність існує. Все ж таки я думаю, що так, так, тобто настільки божевілля може дійти. Ну, прессекретарка ж сказала, що "ми не будемо давати Україні відкритий чек". І ми не знаємо, що це не газети, це Білий дім. Але ми не знаємо, що вони мають на увазі: наступну військову підтримку, чи ту, яка вже виділена, чи ті гроші, які, скажімо, є у них на балансі. Це дуже важливий момент, про який потрібно сказати. Я цього не знаю, тому я не можу вам чітко сказати, як це буде виглядати. Така небезпека, без сумніву, існує. От і ми це з вами прекрасно розуміємо, що така небезпека існує. І, за великим рахунком, немає ніяких чітких зараз можливостей зрозуміти, як буде виглядати американська підтримка України, що буде здійснюватися. Ви розумієте, що європейські лідери будуть намагатися наполягати на цьому. **Цьому взагалі виникає завжди питання:** чи потрібна була ця угода про копалини і чи потрібно було Трампу зустрічатися з Зеленським для підписання цієї угоди? Ви ж бачили цю публікацію в *New York Post*, останню, в якій було написано, що Кіт Келох радив не організовувати зустріч президента. От я ж тільки що про це ж говорив. Правда, там не лише про це, і *CNN* писало, і *New York Post*. Так що хай там міністри підпишуться і ладно. Але я так розумію, що ідея офісу була в тому, що Зеленський має з'явитися поруч з Трампом. Угу, ну з'явився. Трамп показав, що він не збирається підтримувати Зеленського і Україну. Може, якоюсь мірою добре, що показав. Може, це момент істини для Європи, обличчя принаймні своє кінцево розкрив. А що нам потрібно? Що своє обличчя? Чи що він давав зброю? Це теж питання. Може, хай сидить закритим обличчям, а зброю дає. Ми знаємо його відкрите обличчя, це теж невелика таємниця. Так що я не можу сказати, як це буде реально виглядати в наступний період, але це дуже небезпечний період, звичайно, по тому, що буде відбуватися в американсько-українських стосунках. І зараз це потрібно виправляти саме з точки зору збереження тієї моделі, яка була дотепер. Як це робити? Ну, це питання до президента, це питання до європейських лідерів. Я думаю, що вони зараз будуть застосовувати різні механізми. До речі, я думаю, що дуже серйозно поставилися до цієї історії Джордж Мелоні, тому що вона ж сказала, що хоче зібрати не саміт європейських лідерів, а саміт західних лідерів, щоб все це обговорити. Щоб Дональд Трамп чи може там хтось ще приїхав поговорити з європейцями, з прем'єр-міністром Канади, з іншими західними лідерами про те, що робити в цій ситуації. Може, це теж до певної міри вихід ситуації, коли Трамп зіткнеться з загальною спільною точкою зору більшості європейських лідерів, які будуть казати: "Так, мир - це чудово, давайте це". Але ж якщо ти не будеш допомагати Україні, хто буде з тобою рахуватися? Так що в цьому плані є серйозна проблема. Не буду говорити, що її немає. Я якраз цим дуже занепокоєний більше, ніж будь-якими іншими наслідками цієї історії. Тим більше, ви ж розумієте, що у нього можливостей не так багато. Якщо він пояснював продовження цієї допомоги тим, що копалини, а тепер ця угода не підписана, я вам чесно скажу, угода ця не має ніякого значення. Вона фейкова. Так, але може її варто домовитись, щоб її підписали міністр фінансів Сполучених Штатів і міністр? А є така можливість? Наскільки я розумію, тому що сторони в принципі нібито готові повернутись. Ну, взагалі, ця угода, міждержавна угода, яка з Україною підписана, вона в принципі не передбачає можливості делегувати комусь повноваження по копалинах. Навіть якщо її підпише президент чи якийсь міністр, це потім має ратифікуватися парламентом, а потім можна подати в суд на те, що не було конкурсів по надрах, по тендерах. Це просто фейкова угода. І, як ви розумієте, якщо ви його будете там три роки розглядати, через два роки після закінчення війни скасують, нічого Сполучені Штати зробити не зможуть. Ну, або їм доведеться інакше приймати участь в різних конкурсах, тендерах, вигравати. Це я знову-таки, невідомо, на що тендери, на якісь вигадки, які ми зараз обговорюємо. Тобто це все дуже умовні речі, як ви розумієте. Так що не можу нічого сказати, як це впливає всередині Сполучених Штатів Америки. Демократи різко висловилися проти таких дій Трампа, трампісти, республіканці, зрозуміло, що висловилися за. Я не пам'ятаю, щоб в принципі були якісь різкі заяви з боку республіканців, навіть окремих, про неправильність такої позиції. Так, вони там заявляють, що Америка - Америка перш за все. До речі, демократи опублікували ось цей скрін з сторінки офіційного Білого дому і закреслили, написали: "Путін понад усе". Я маю вам сказати, що ми багато говоримо про двопартійну підтримку Сполучених Штатів, але цієї двопартійної підтримки за великим рахунком немає. Треба пам'ятати, що на виборах, коли було голосування по допомозі Україні, останнє, більшість конгресменів від республіканської партії проголосували проти цього. Фактично це рішення було ухвалено голосами демократичної партії і республіканської меншості. І це треба розуміти. Я вважаю, що ми маємо боротися за голос кожного конгресмена, але в будь-якому разі говорити про модель двопартійної підтримки не доводиться, як і в Ізраїлю. От помітьте, що Ізраїль теж не може говорити про двопартійну підтримку, тому що велика кількість конгресменів демократів у свою чергу виступають проти підтримки Ізраїлю. А чому? А тому, що, скажімо, демократична партія спирається на голоси єврейської громади Сполучених Штатів, велика частина якої не підтримує політику нинішнього ізраїльського уряду. Уявляєте собі, які парадокси взагалі бувають? І в той же час республіканці спираються на підтримку великої частини української громади в Сполучених Штатах, яка не підтримує Україну. От сама ця історія, вона просто неймовірна. Як зараз, я і я таких людей особисто знаю. І так, та, і в мене навіть такі родичі. Ну от у вас такі родичі, а в мене багато знайомих єврейського походження у Сполучених Штатах, які є прихильниками демократичної партії, які не підтримують Ізраїль. Тобто ми дожили до такого моменту, уявляєте собі? Ну, з іншого боку, може, це така нова політична нація американська. Ми там собі живемо. Венс же ж дорікнув там комусь з українців про те, що це етнічний конфлікт. Цікаво, етнічний конфлікт - це коли всередині. А, да, ну слухайте, Венс невеликий спе. А він сказав те, що, скажімо, це конфлікт між національними державами. Це, ну, він так просто виразився. А ви тут в Америці, ви сюди приїхали, щоб більше про це не думати. Типу, у вас тепер нова держава. Нова держава, хай вони собі з'їдять один одного, що вам до цього? Ну і це таке. Це просто така нова мораль, як ви розумієте. Але не знаю, навіть що вам сказати з цього приводу. Так що в цьому плані є проблема. Ми розуміємо, що якщо там демократи переможуть на виборах у 2024 році, то, звичайно, допомога з боку Сполучених Штатів посилиться. Її буде пробивати конгрес, він буде блокувати певні дії Трампа. От вам вся двопартійна підтримка. Що ми залежимо від успіху демократів. Тому що республіканці, звичайно, є, які хочуть нам допомогти. Ну і в принципі, от ми обговорюємо ці думки. Лінсі Грем вже не мав на увазі, щоб Зеленський там йшов у відставку. Вони ж розмовляють, такі політики такого рангу сигналами. Він сказав: "Хай він пошле когось іншого", для того, щоб він вів бізнес. Тому що тебе тут не сприймають. Або ти сам маєш змінитися. Ну, ти не можеш пошли якогось міністра, щоб він це підписав. Ти ж бачиш, старий тебе не любить. Пошли когось, що підписав угоди, і ми могли рухатися далі. А ми з цієї фрази Лінсі Грема вихопили одну складову. А це була політична порада чергова. До речі, це ж Лінсі Грем вигадали ідею з копалинами. А чому? Тому що свого часу підсунули таку ідею в Афганістані, здається, чи де ще. Ну, Афганістан в 2017 році. До речі, давайте нагадаємо, що у 2017 році, коли президентом став Трамп, 20 січня 2017 року, він так само набрав своїх повноважень перший раз і підписав з Афганістаном. Ну, багато хто десь, вона може не схожа на 100%, але схожа чимось угода про видобуток корисних копалин на території Афганістану. Вони це називали корисною. Саудівською Аравією, літієм. До речі, ця угода так і не запрацювала теж. Ну, зрозуміло, що для цього потрібен час. А вже через два чи 2,5 роки Трамп підписав, по суті, наказ про вивід американських військ з території Афганістану. Ну, це теж такі певні цікаві паралелі, на які звертають увагу. Не будемо тут проводити. Я сподіваюся, паралелі з Україною, звичайно, але ход схожі. Але, е, воно однакове, якщо, до речі, подивитися на дуже багато рішень Трампа чи його пропозиції, його дій 17-го - 20-го років, то ми вже можемо вирахувати його якесь певне бачення і його диспут, принаймні. Так, просто тоді він не мав своєї абсолютної влади, абсолютної більшості. Він не міг спиратися на таку кількість прихильників своїх. Оце слово в мене виринуло з пам'яті. А зараз може, тому просто зараз це Трамп помножити на два, на три, на п'ять, на десять порівняно з тими ідеями, якими він фонтанував в 17-му - 20-му роках. От і все. **Ну, ми взагалі маємо сказати, що у нас не було якихось сумнівів, що політика - це взагалі не мистецтво укладання оборудок.** Політика - це мистецтво захисту своїх інтересів насамперед. Що таке політика? Політика - це мистецтво захисту своїх цінностей. Якщо мова йде про демократичний світ, то презентація цих цінностей, їх захисту в усьому світі. Тому що демократичні держави вже давно прийшли до висновку, що якщо в інших країнах немає демократії або поваги до міжнародного права хоча б, то все закінчується війнами. І коли ми зараз чуємо від Трампа пояснення, що не можна говорити погано про Путіна, тому що він не підпише якусь незрозумілу угоду, яку він не збирається підписувати, це взагалі з політикою ніякого спільного нічого не має. Це теж дуже важливий момент, про який потрібно пам'ятати про Європу. Тому що завтра стартує вже європейське чергове саміт, черговий саміт європейського спілкування. Зеленський прилетів сьогодні до Лондона, Сполучених Штатів Америки, і в нього, власне, сьогодні ж мала б відбутися зустріч з прем'єр-міністром. Вона вже відбулася, до речі. Маю сказати, що ця перед цією зустріччю Зеленського вітав там натовп людей, які йому аплодували. І я вас хочу переконати, що я чомусь думаю, що якщо б не було цієї історії з Трампом, ці люди швидше за все не зібралися. Це має зворотній ефект для Трампа. Зрештою, має відбутися саміт. Туди прибудуть приблизно, я не пригадую точну цифру, але здається, до 10-15 представників європейських держав. Не всі. Не всі там країни Балтії образилися, сказали, що їх не запросили. Але про це я не, не про це, будемо говорити. От, власне, буде цей саміт, буде ця зустріч. Зрозуміло, що будуть обговорювати питання безпеки, питання того, що далі після, власне, вчорашніх і всіх попередніх витівок Трампа і Венса. Крім того, давайте ще не забувати, що на початку березня має ще один відбутися саміт в Європейському Союзі, та в Брюсселі, остого числа, тобто вже за п'ять днів. І там вже мають зустрітися, власне, представники всіх країн Європейського Союзу. Щось цікаве вчора і сьогодні розродилися на антиукраїнські заяви Угорщини. Представники влади Угорщини та Словаччини вчора, так, вчора Фіцо, вчора Орбан, а сьогодні вже нарешті Фіцо. Я аж навіть здивувався, що це він з таким запізненням, аж на добу, видав свою заяву про те, що вони не будуть підтримувати Україну, що вони будуть блокувати там якісь речі. Сьогодні ж глава Міністерства закордонних справ Сіярта Угорщини заявив про те, що він мав спілкування із Лавровим, так, телефоном. Вони там звинуватили Україну нібито в якихось терактах на турецьких потоках. Це, до речі, теж цікава річ, можливо, встигнемо обговорити. А заяви ось ці всі європейських лідерів, ми вчора вже бачили практично всіх на підтримку України. Хтось більш різко стосовно Трампа, хтось менш, але заяви були майже одностайні, крім країн, про які я вже згадав. Тож давайте ми от з вами обговоримо ось цю європейську дипломатію. І що Європа, що Європа після ось цих вчорашніх витівок Трампа і Венса? Пробудеться? Та я це запам'ятав, слово "пробудеться". Та я сподіваюся, що Європа зробить якісь дії, висновки. Посилиться підтримка стосовно України? Буде якась певна, можливо, вироблена стратегія стосовно США? Наскільки вони будуть обережні чи більш радикальні? Можливо, деякі країни. Чого нам очікувати? **Ну, по-перше, треба сказати, що Європі потрібно навчитися жити без Сполучених Штатів Америки.** Тому що в принципі Трамп і в перший період свого президентства хотів дистанціюватися від європейських проблем. Зараз у нього набагато більше цього бажання і набагато менше людей, які можуть його зупинити від цього самовбивчого рішення. Але європейці не мають думати про американців, якщо американці не хочуть думати про них. В будь-якому разі очевидно, що Європі потрібна своя модель безпеки. Я вважаю, що оця фраза федерального канцлера Німеччини майбутнього Фрідріха Мерца про те, що Німеччина має обговорювати з Францією, Великою Британією розмову про ядерну безпеку, вона революційна і вона дуже важлива. От ми знаємо, що в Португалії президент Франції Емануель Макрон, він давав інтерв'ю португальському телебаченню і сказав, що готовий розпочати дискусії щодо ядерного щита для Європи. Це фактично було його такий натяк, але абсолютно очевидно, що Франція може допомогти захистити інші країни Європейського Союзу. І враховуючи загрозу безпеці, які створює Російська Федерація, я готовий відкрити цю дискусію, якщо це дозволить створити європейські сили. Завжди був європейський вимір життєво-важливих інтересів Франції в рамках її ядерної доктрини. Це ж абсолютно революційні слова. Уявіть собі такі слова, які вимовляє президент Шарль де Голль. Йому це на думку навіть не спало б. Ну і це така цікава історія. Франція навіть, якщо ви розуміли, не передала свій ядерний потенціал у розпорядження НАТО. Вона володіє їм самостійно. Велика Британія передала, але це теж питання зараз, як це може виглядати з точки зору європейської солідарності. Як це може бути? Тому що в принципі, якщо будемо говорити про німецьке фінансове сприяння розбудові цієї ядерної системи, якщо якісь частини французьких ядерних сил, скажімо, з'являться на території Німеччини, це в принципі абсолютно змінює світ. Тобто Європа здатна побудувати свою систему безпеки континенту. Але відразу скажу, що я вважаю, що це не має бути система в рамках Європейського Союзу. Те, що Кір Стармер був присутній на саміті в Європейсько в Єлисейському палаці, а тепер саме в Лондоні відбувається саміт європейських лідерів, ви подумайте. Лондон, після виходу з Європейського Союзу, збирає саміт європейських лідерів. Ми є свідками зближення Великої Британії з Європейським Союзом. Ну, тому що Велика Британія зрозуміла, що сама ідея того, що вона виходить з Європейського Союзу і має особливого союзника в обличчі Сполучених Штатів Америки, зазнала поразки. Ну, принаймні, при цьому президентові. Що вони мають, замість того, щоб думати про цей союз, умовляти американського президента і бути з ними кращими, ніж інші європейці, і він каже: "Ну, може, я проти вас не запроваджу тариф, а може, запроваджу". Яке це має взагалі відношення до стратегічного партнерства? Ну і потім британці бачать, як поступає Трамп з стратегічними партнерами. Канада, Мексика і Сполучені Штати підписали угоду про вільну торгівлю, і тепер Трамп питає: "Хто підписав таку угоду?" Трамп навіть не поінформований про воєнний альянс, створений Байденом, мається на увазі воєнний альянс Сполучених Штатів, Австралії, Нової Зеландії, Великої Британії. І ви пам'ятаєте, який був неймовірний скандал з приводу створення такого альянсу, коли Австралія відмовилася від закупівлі французьких підводних човнів на користь американських. Це було значне охолодження стосунків між Сполученими Штатами і Францією і між Францією і Австралією. А от тепер виникає хороше питання: на навіщо Австралії ці американські човни? Може, треба було купувати французькі? Тобто насправді ж, якщо Сполучені Штати не готові надавати безпеку, Австралія теж далеко. І, можливо, в них не такі інтереси в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, як нам здається. Тому, можливо, треба домовлятися було з Францією. Якщо ці союзи за участю американців, вони діють. Ну, от пішли американці, то треба ж думати про те, як вижити. Тому що в Австралії є загрози, інші, ніж у європейських ринках. Є загрози з боку Китайської Народної Республіки. Ви ж бачите, ще зараз ніхто не може бути впевнений. Республіканці, до речі, традиційно були про тайванської партії. Зараз Трамп теж почав щось говорити: "Ой, Тайвань забрав у нас всі чіпи, а ми хочемо їх повернути". І це теж неймовірна небезпека, тому що Трамп же притримується не тільки проросійських, а політично і прокитайських позицій. Тому це теж вже абсолютно алогічно. От і, в принципі, мені ясно, що в цій ситуації всі союзи в світі мають переформатовуватися. Якісь країни будуть, звичайно, шукати порятунку в Пекіні. От якщо, скажімо, Китай не хоче, щоб були американські ракети там на озброєнні Філіппін, і Сполучені Штати ніяк не будуть на це реагувати, чи довго Маніла зможе конфліктувати з Китаєм без американської підтримки? Асіул, як це все буде виглядати? Тото ми цього все не знаємо. Так чи інакше, європейці вже бачать, що по відношенню до Європи є чітка позиція. Я вважаю, що те, що відбулося в кабінеті Трампа, знову-таки за участю Венса, це продовження реального продовження оцього холодного душу, який Венс почав влаштовувати на МХ. Я не знаю, це треба взагалі не холодний душ, а якесь щось інше. Це лється, чесно кажучи, не будемо говорити, що це в ефірі, тому що в нас не еротична програма, політична. Але ми розуміємо, чим він там користується, коли говорить про Європу, цей видатний американський перспективний політик. Так що, за великим рахунком, ми можемо чітко сказати, що ці саміти, вони є досить важливими з точки зору того, як будуть складатися стосунки між самими європейцями. Є позиція Джорджа Мелоні. Я б хотів, щоб ми на неї особливу увагу звернули, тому що вона якраз хоче зібрати саміт західних лідерів. І я думаю, що це непогано, якщо є людина, яка є політичною однодумкою Дональда Трампа. Джордж Мелоні, я нагадаю, лідерка ультраправої політичної партії "Брати Італії", яку в самій Італії завжди схарактеризовували як постфашистську. Це може імпонувати Трампу і Венсу, ін ідеологам всього цього нового правління Сполученими Штатами. Але вона має шанси, скажімо, зібрати саміт за участю не тільки європейців, але й американців. Наскільки вони готові будуть туди приїхати? От таких політиків, як Мелоні, взагалі великі проблеми. З одного боку, вони ідеологічно близькі до Дональда Трампа. Ви бачили, що Дональд Трамп і Джордж Мелоні разом із президентом Аргентини були в ротонді серед нечисленних іноземних політиків, які допустили прямо до тіла нового американського президента в колі обродах. Такої честі не міг навіть собі зробити Віктор Орбан, а Мелоні змогла. І це означає досить просту річ, що дійсно вона сприймається в Вашингтоні як людина, що є однодумкою Трампа і сама себе так сприймає. Але якщо Америка йде з Європи, це питання, наскільки це в інтересах Мелоні. Чи можна вважати, що якщо ультраправі партії прийдуть до влади в більшості країн Європи, Америка повернеться в Європу? Однозначно, немає. Немає відповіді стосовно цього. Я вважаю, що ні. Так, тому що вони йдуть з Європи не тому, що Європа демократична, а тому, що вона їм просто не потрібна більше. Але тоді виникає питання: а яка країна буде тоді гегемоном Європи? За правління ультраправих сил - Росія? Тобто всі ці люди, які називають себе трампістами, які святкують перемогу Дональда Трампа в Мадриді на цьому великому святі, Віктор Орбан, бабіш, аскабаль з партії Вокс, е, Марін Лепен і таке інше, і таке інше. Там багато було людей. Вони самовизначені трампісти, але вони приречені стати путіністами. Тому що вони не дуже потрібні Трампу. І от їхня задача зараз, поки вони ще йому потрібні, якось його інтегрувати в ці зусилля по збереженню хоча б якоїсь частини безпеки на Європейському континенті за допомогою Сполучених Штатів. Тому я від саміту, який скличе Джордж Мелоні, очікую якогось реального результату, якщо він буде. Тому що це ж її ініціатива. Але може так вийти, що вона зіштовхнеться з небажанням Білого дому взагалі брати в чомусь такому участь. От ми зараз перевіримо. Якщо виявиться, що її заява - це пшик, значить, ніякі спільні погляди не дозволяють змінити ситуацію з євроатлантичною солідарністю. От і все. До речі, хто підтримав Трампа? Так, ну, крім, по суті, там, ми вже згадували про Орбана, та ми вже згадували про Фіцо. Альтернатива для Німеччини, ще одна політична сила, ультраправі політики в Німеччині, ультраправі політики в Польщі, до речі, які зараз дуже нарощують свій вплив політичний. Давайте нагадаємо просто, що у нас же ж вибори відбулися у Федеративній Республіці Німеччина 23-го, так, лютого. І там альтернатива для Німеччини отримала практично 21%. 28%. Так, хоча там Маск дуже сподівався, що вони отримують, мабуть, більше, але, в принципі, демонстрація і результатів, і соціології збіглася майже один в один. Можливо, крім Християнсько-Демократичного Союзу, де їм прогнозували там 30-31%, але менше з тим, що цікаво про Польщу, пане Віталію, згадав щойно. Так, в Польщі така є політична сила - конфедерація, так, яка теж різко нарощує свої. Свон антиукраїнську. А, ну, там не лише вони використовують антиукраїнську, а й ще деякі навіть більші політичні сили. Але от на цьому тижні, що цікаво, теж партія, яка підтримує Трампа, принаймні у своїй публічній риториці, приїхав оцей, я не пригадую, як його, при менцен, пан Менцен. Так, це лідер один, чи один з лідерів альтернативи, альтернативи для Польщі. Альтернативи конфедерації цієї. Він кандидат на президента конфедерації, дорівнює альтернатива для Німеччини. Тобто, до речі, він вийшов на друге місце різко. Так, він посунув кандидата від ПіС, навроського, грати на цьому полі, який теж, от я про це натякаю. Оце от, ви розумієте, от це проблема всіх цих консерваторів. Вони намагаються наздоганяти ультраправих, фактично неонацистів і неофашистів в різних країнах. І в результаті втрачають позиції, тому що їхній виборець хоче бачити солідного консервативного політика, серйозного. А коли цей солідний консервативний політик чи ця партія починає говорити гаслами радикальних ультраправих, то вони думають: "Ну так, хорошо, так ми краще проголосуємо за того, хто за перше джерело, а не за фальшивку". Навіщо, знаєте, як в анекдоті, що "ЦЦ розаво нас старший економіст на відміну від Карла Маркса". Ну, от навіщо натягати? Роза, у нас є Карл Маркс. От, власне, альтернатива для Німеччини заявила, що США і Росія мають домовитись без жебрака Зеленського. Це цитата. Так, тобто ми бачимо таку абсолютно не просто антиєвропейську риторику, ми бачимо там цілком про путінську і проросійську риторику. Але на щастя, такі політичні сили поки що не є, так би мовити, переможцями у тих державах, в яких вони хотіли бути переможцями. Ну, є, не є, а в Австрії ця партія перемогла, австрійська партія. Але на щастя, до речі, не ввійшла. На щастя, змогли домовитися три політичні сили, по суті, за те, щоб створити коаліцію. До речі, чому підняв це питання? Ще одне, про що ми, мабуть, цікаво було б поговорити в цьому контексті, це Румунія. Так, от, тому румунські еліти намагаються... **Намагаються Джорджеску протистояти з усіх сил, і це, звичайно, дуже складна історія.** Тут, до речі, теж по суті є рука Маска і Москви. Отже, Джорджеску під час обшуків знайшли квиток до Москви. Маск прямо підтримує публічно і інформаційно Джорджеску та ось ці популістичні політичні сили. Так, Джорджеску — це людина, яка абсолютно невипадково в політиці. Він займався різними міжнародними організаціями, свого часу пропонувався на посаду прем'єр-міністра Румунії. Я не знаю, чому взагалі виникла ідея, що це якась там людина з вулиці, яка прийшла і стала президентом. Він завжди був у політичному житті своєї країни, просто був на маргінальних ролях. Він піднявся, тому що маргінали стали не маргіналами. Але Джорджеску, як людина, яка працювала в Римському клубі, був у хороших стосунках з міністром охорони здоров'я Сполучених Штатів Америки Робертом Кеннеді. Навіщо нам Маск? Роберт Кеннеді написав книжку про свої погляди на світ, політику, щеплення. Вона румунською мовою вийде. Як ви думаєте, хто автор передмови? Джорджеску. Роберт Кеннеді мав приїздити до Бухаресту на презентацію цієї книжки між першим і другим турами виборів. Хто мав вести цю презентацію? Джорджеску. Отже, виникає питання: чи представник Джорджеску точно Путіна, чи не тільки Путіна? А може, якось це пов'язано: Роберт Кеннеді, Путін, Джорджеску. Може, це вся одна група товаришів. Це цілком можливо. До речі, чому щепляться вакциною "Спутник", яку презентував Кирилл Дмитрієв, який зараз втирає окуляри у Іткаф? Бачите, як все пов'язано. От власне, до чого я це все. Ми згадали про альтернативу, про конфедерацію, і зараз підходимо до Румунії, в якій невідомо, чим це все закінчиться. Джорджеску, наскільки я розумію, поки що на волі. Йому не обрали, може, не допустять його на вибори, але поки що, принаймні, йому не висунули офіційного звинувачення по конкретних статтях Кримінального кодексу Румунії. Зрештою, поки що ще під питанням, чи буде він балотуватись, чи не буде. Але от такий сценарій може бути. Інші ультраправі політики, Сімон, можуть бути інші, тому що його ж підтримують декілька радикальних політичних сил Румунії. Але якщо говорити про ось таке хитання, команда, по суті, Трампа, Маска, зрозуміло, що ми вже згадали про Кеннеді, підтримує ось таких людей в Європі. Наскільки це може ускладнити ситуацію для України, якщо такі політики будуть перемагати, зокрема в Румунії? Якщо в теорії переможе Джорджеску, що це буде означати для європейської загальної безпеки, для української безпеки і для просування Трампа, Маска, Венса, отих всіх ідей, про які ми з вами півтори години говорили? Я думаю, що все ж таки ці політики зобов'язані своїми успіхами зовсім не підтримці з Америки. Я вважаю, що підтримка з Америки швидше знижує їх шанси. А страх перед Росією і різні ідеї, які є антимігрантськими, якщо правлячі еліти Європи не зможуть вирішувати мігрантські питання, ультраправі партії будуть перемагати з Маском чи без Маска. Я вважаю, що американський вплив має інше значення. Як не дивно, я вважаю, що поява людей типу Маска і Венса в політичному контексті Європи з підтримкою ультраправих сил посилює ультраліві сили, а не ультраправі. Скільки відсотків голосів збільшила своє представництво альтернатива для Німеччини в результаті виступу Маска, його тісного спілкування з Алісою? На мою думку, нуль. Але, до речі, збільшила лівиця в Німеччині. Звичайно, вони отримали майже 9%. Це ті, яких не було взагалі в парламенті. Так, їх взагалі не було в парламенті. Значить, майже 5% набрав Альянс Цар і Гехнех. Їм не вистачило кілька тисяч голосів для походу в бундестаг. Там були б дві ультраліві партії: ліва партія — це колишня Соціалістична єдина партія Німеччини, комуністи, по суті, прорадянські комуністи, та фактично гедерівські комуністи. На їхній комуністів важко назвати. Це були просто маріонетки, але дуже ефективні. Там була держава, така серйозна, спецслужбами, з усім на світі. От і ці люди пройшли в бундестаг, причому серед молоді від 18 до 25 років. Вони перше місце займають. Я вважаю, що чим більше ультраправі американські політики будуть голосувати за, я маю на увазі своїми виступами, своїми словами підтримки, своїми промовами, своїми речами, особистими, які вони вкладають в цю історію, типу книжок і всього іншого, тим більша вірогідність червоної Європи. Ось цей зелений колір прибираємо, білий колір прибираємо, і всіх цих братів Італії прибираємо. Залишається червона Європа. Я вже як Жейновський розумію, червона Європа, вся червона. От і тому, що якщо молодь буде виростати на цій базі, що вона антиамериканська, ця молодь, Америка завжди не викликає в неї захвату. Америка підтримує ультраправі сили, вона радикалізується в інший бік. От така Європа є більш небезпечною, ніж ультраправі. Це буде зростати на наших очах, причому, як є інфраструктура. От ліва партія є в Німеччині, є Міланшон з його непохитною Францією, є в французьких національних зборах, це найбільша ліва партія Франції. Всі інші ліві партії, вони такі собі, і соціалісти, які колись були головною силою лівого спектра, і комуністи, які були другою лівою силою, вони всі давно маргіналізувалися. А от Міланшон — це як Марін Лепен, тільки зліва, тільки ліворуч. От і можна згадати Аподемос, який там розбився на кілька груп, але ці групи все одно без них не можуть існувати нинішній уряд Санчеса. Уявіть собі день, коли соціал-демократи в Німеччині стають молодшим партнером лівої партії при формуванні уряду федерального. Оце я подивлюся. Оце вони все націоналізують, і Теслу теж націоналізують, тому що в Сполучених Штатах Америки теж можливий такий поворот. Так що будемо мати державний Ікс і державну Теслу. Я вважаю, що те, що ультраправі американські політики буквально знищують центрістський світ, консервативний, ліберальний, соціал-демократичний, вони самі не розуміють, що вони роблять. Вони фактично рубають цю відтку, на якій вони сидять. Вони просто створять всі умови для червоної диктатури в Європі і Америці. Причому ми знаємо, що червоні ультраліві, на відміну від ультраправих, можуть закріпитися у владі, але ми тут жили в царстві ультралівих. Ми знаємо, що вони владу не віддають, що в них вибори прекрасні, найкращі в світі: одна людина на одне місце, і нема чого вам тут висовуватися, все затверджено. От і ми можемо жити в такій ситуації. Дякую, будемо потім довго дякувати Маску, Венсу, Трампу і всій цій групі товаришів, що вони повернули нас в те чудове радянське минуле, з якого ми, здається, вийшли. Причому разом з усіма. Комуністична Італія, комуністична Франція, Бандера Росса. О, так що от воно, воно може так бути. Я хочу сказати, що ось це є серйозна проблема, пов'язана із тим, що буде відбуватися надалі з політичними процесами в Європі. А завтра в Європі просто потрібно знайти свою модель безпеки. Я сподіваюся, що завтра на Лондонському саміті в присутності президента Володимира Зеленського буде якраз обговорюватися також те, як Україна може стати частиною цієї спільної системи безпеки в Європейському Союзі. Ну і загалом, мені здається, що тим силам, які є сьогодні владою в багатьох європейських країнах, це стосується і центристів, і воцентристів, і соціал-демократів, потрібно якось переглядати, ймовірно, підходи до тієї політики, яка була протягом останніх, принаймні, 10 років, для того щоб якось убезпечити свої країни від цієї лавини. Так, з однієї або з іншої сторони. Ми повертаємося, суботній політклуб, прямий ефір. У нас залишається 10 хвилин, і ми будемо говорити про важливу подію, яка зараз відбувається в Великій Британії. Володимир Зеленський, президент України, як ми вже нагадували, прибув до Лондона. Він вже зустрівся із прем'єр-міністром Британії Кіром Стармером. Зокрема, зрозуміло, що ми будемо очікувати якусь більш важливу інформацію про те, які результати цієї зустрічі. Але в будь-якому разі Стармер вже говорить про те, що Велика Британія буде непохитно підтримувати Україну, про те, що підтримка не буде зменшуватися, про те, що Велика Британія буде стояти поруч з Україною в тих умовах, в яких ми сьогодні опинилися. Тож, пане Віталію, якщо ми говоримо про допомогу зараз з боку Британії, чи може стати таким собі центром тяжіння для Києва, для України у боротьбі за свою незалежність, за свій суверенітет у війні? Я думаю, Андрію, що центром тяжіння, коли буде сформований новий німецький уряд, стане Берлін. Берлін, так, грошей просто більше. А от Лондон буде відігравати дуже важливу політичну і логістичну роль. Тобто, умовно, між Лондоном, Парижем і Берліном. Просто у Франції немає стільки зброї і грошей, скільки є у Німеччини і стільки зброї, скільки є у Великої Британії. Але це ж важливіше така політика жестів, розумієте? Тому що після вчорашнього скандалу у Білому домі і після того, як Стармер був у Трампа до цього скандалу, очевидно, явно розраховував на більше порозуміння з американським президентом. В принципі, можна говорити про те, що він, за великим рахунком, міг би бути обережним, щоб Трамп не хвилювався, коли бачив ці кадри. Але все відбувається навпаки. Він довго обнімався з Зеленським. Стармер, на відміну від Бориса Джонсона, він, знаєте, не тактильна людина, він не обнімається. А що він цим хотів показати? Що Британія буде підтримувати Україну, якою б не була позиція американської адміністрації. От стільки, скільки буде необхідно. І це, до речі, говорить на користь британської демократії. Знаєте, чому? Тому що от змінюються позиції у парламенті, приходить до влади опозиція, а у цієї опозиції абсолютна та ж позиція, що і у влади, яка була перед цим, незважаючи на їх серйозне суперництво в минулому з внутрішньополітичних питань. Тобто це ми бачимо, що це серйозна річ. І, до речі, всі лідери політичних партій Великої Британії підтримують Україну в цій війні. От лідерка консерваторів Кемі Баденох, вона говорить тими самими словами, що і Рік Стармер. Але от лідер Партії реформ Великої Британії Найджел Фарадж говорить, що те, що відбулося в Білому домі, було неприємно і змусить Путіна відчути себе переможцем. І це не кінець історії, далеко не так. Мирна угода має важливе значення, і Україні потрібні правильні гарантії безпеки. А чому він так поміняв свою позицію? Тому що він британський політик. І, здається, от що людина, яка боготворить Трампа, так? Ні, в цій галузі. А не в цій галузі, тому що він британський політик, він враховує інтерес суспільства. Його Трамп може перестати такого політика підтримувати після цього. Так, тобто він готовий йти на такі... Ну, ви ж пам'ятаєте, що Маск не підтримує навіть Фараджу, підтримує якогось іншого ультраправого політика, який йому там подобається. І він весь час говорить, що Фарадж має залишити цю партію. Так, є таке. Але Фарадж все одно буде поводити себе як британський політик. І, в принципі, це говорить про те, що в Британії реальне розуміння демократії не як логіки інтересу. От у нас такі інтереси: нафта, газ, ресурси — нам цікаво, а немає нафти, газу, ресурсів — нам не цікаво. Ми великий укладач оборудок на краще в Х столітті, в 25-му і 29-му. Ні, демократія — це не про оборудки. Оборудки — це про те, за що робить вдалим бізнес. А це абсолютно інша історія. І дійсно, Велика Британія зараз, бачите, по-перше, саміт збирає, по-друге, звичайно, є дуже важливим, що в ці хвилини, якраз закінчилася ця зустріч Зеленського і Стармера. Він залишив Даунінг-стріт. По-друге, ясно, що Кір Стармер може працювати з Трампом, переконуючи його якось пережити ситуацію з цим скандалом і подумати, як йому далі допомагати Україні. І от цікаво, що завтра ж у Зеленського буде ще зустріч з королем Чарльзом. Це теж жест, розумієте? Король Чарльз однією рукою пише листа Трампу і говорить: "Прийдіть до мене в Шотландію, обговоримо деталі вашого чудового державного візиту". Тобто вони експлуатують, оце, я б сказав, христоматійне, майже дитяче марнославство Дональда Трампа. А з іншого боку, ми бачимо, що ситуація абсолютно інакша. І вони не збираються відмовлятися від своїх політичних орієнтирів, які стосуються України. От і все. Так що в цьому розумінні, ви згадали про Німеччину, і тут мені цікаво, точніше, ми вже побачили заяву Мерца, яка була після виборів, тобто одразу ввечері 23 лютого. І ми, до речі, побачили вчора заяви Мерца і представників Християнсько-Демократичного Союзу стосовно підтримки України. Причому заяви такі, лі, ці були і 23-го числа, і вчора доволі жорсткі. Тобто навіть порівняно з деякими іншими європейськими лідерами вони були набагато жорсткішими. Чого нам очікувати від Німеччини? Чи дійсно Німеччина, я повторю питання, тільки вже про Німеччину, готова стати ось тим центром тяжіння і на себе тягнути канат першості у побудові нової Європи в новій геополітичній реальності? Фрідріх Мерц може виходити з такої простої реальності, що той, хто допоможе Україні продовжувати опір російській агресії, той, який буде робити більш ефективні санкції проти Російської Федерації, які примусять Путіна відмовитися від подальшої війни, він буде лідером Європи. Зараз вже буде боротьба за місце лідера Європи. І ви не забувайте, що Макрон завжди претендував на це лідерство, але в умовах, коли Німеччина на це не претендувала, у Франції ніколи не вистачало достатнього економічного потенціалу для політичного лідерства. Так, політичні ініціативи Макрона, те, що Макрон завжди намагався бути попереду, це абсолютний факт. Але економічно Франції було важче, ніж Німеччині займати таку, я б сказав, вершину у порівнянні з тим часом, коли її займала федеральна канцлерка Ангела Меркель. Шольц просто до цього не тягнув. Йому була абсолютно не цікава. І я думаю, що зараз це почне змінюватися. І всі там жартома називають Мерца Європи, тому що від економічного стану Німеччини, від її готовності діяти в нинішній ситуації за допомогу Україні і таке інше, і таке інше, це є абсолютно очевидним моментом, пов'язаним із тим, як будуть розвиватися події в Європі. От і разом із цим, як ви бачите, є повернення Великої Британії до Європи, тому що виявилося, що в союзі зі Сполученими Штатами Америки Великій Британії робити нема чого. Брекзит виявився, як і ми, до речі, говорили в його дні, коли там він починався, звичайною політичною авантюрою. Так, він кільком людям приніс ненадовго владу у Великій Британії, але в результаті зруйнував конструкцію консервативної партії на користь, до речі, партії реформ Фараджу. В результаті створив серйозні проблеми для британської економіки. І разом із цим все одно Велика Британія бачить, що зараз є місце в діалозі з іншими європейськими країнами по принципових питаннях. Тому що виявляється, що навіть Європейський Союз сам по собі без Великої Британії, без України не може відчувати себе в безпеці в цій ситуації, яка була створена після нападу Володимира Путіна на Україну і після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах 2024 року. Тобто 22-ий і 24-ий роки виявилися такими роковими датами в історії євроатлантичної солідарності. Тепер ми будемо з вами бачити, як Європа буде відповідати на цей виклик. Уже завтра побачимо, що будуть говорити європейські лідери, а найголовніше, що вони будуть робити. **Андрію, це ж важливий момент, тому що говорити заявами — це одне, а справи — це справи.** А ми чекаємо, дійсно, якихось справ, тому що після вчорашніх заяв хотілося б, звичайно, щоб і ділом підкріпили всі ці речі. **Пане Віталію, дякую вам за те, що ми дві години з вами проаналізували ці важливі події, болючі події і події, які відбуваються в наш час, які творять історію нашого світу, нашої планети.** Наступні сім днів ми традиційно будемо слідкувати за всім, збирати для вас інформацію, тому що наступні сім днів будуть не менш, повірте, цікавими і не менш історичними для нашого життя, життя нашої планети, нашого світу, нашого континенту і нашої країни. Дякуємо вам, і все буде Україна! Перемога і миру вам! Хай щастить!

Назад

Залогинтесь, что бы оставить свой комментарий