🔥ВІТАЛІЙ ПОРТНИКОВ розібрав перепалку Трампа і Зеленського - БЕРЕЗОВЕЦЬ, ЗАЛМАЄВ

ruticker 02.03.2025 12:34:31

Текст распознан YouScriptor с канала Телеканал Прямий

распознано с видео на ютубе сервисом YouScriptor.com, читайте дальше по ссылке 🔥ВІТАЛІЙ ПОРТНИКОВ розібрав перепалку Трампа і Зеленського - БЕРЕЗОВЕЦЬ, ЗАЛМАЄВ

**Пане Віталію, вітання!** Давайте так, просто ваші враження від зустрічі в Білому домі. Чому Трамп та Венс поводилися так, як вони поводилися? Чи це було навмисно та більше заплановано, зрежисовано? Ви знаєте, мені здається, що ми можемо багато про що говорити: що було зрежисовано, що було не зрежисовано, де були емоційні реакції. Але головне — це ж не те, що відбувалося в Білому домі. Головне — це теза американського президента, який говорить, що він хоче негайного припинення вогню, але при цьому він не може добитися негайного припинення вогню, тому що президент Російської Федерації Володимир Путін не готовий до негайного припинення вогню. І він це неодноразово говорив. Коли Трамп говорить, що Путін готовий до миру, а Зеленський — ні, це якраз не відповідає дійсності. Тому що Зеленський говорить: "Ми готові до миру, але нам потрібні гарантії безпеки", а Путін взагалі не говорить, що він готовий до миру. Він говорить, що йому потрібні домовленості про всеосяжний мир, і тільки після того, як ці домовленості будуть досягнуті, причому не з Україною, а із Заходом. Скажімо, вимагається, щоб була скасована резолюція Бухарестського саміту НАТО про невідворотність євроатлантичного курсу України. Це Україна не може забезпечити, це може забезпечити тільки Захід, це можуть забезпечити тільки Сполучені Штати і їхні союзники. А до цього в Росії підкреслюють, що вони не будуть іти на якісь угоди про припинення війни. В Росії підкреслюють, що не збираються домовлятися про припинення вогню на лінії розмежування військ, тому що, як сказав міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров, у Росії є Конституція. І таким чином Росія погодиться на якесь там припинення вогню тільки по адміністративних кордонах українських областей, які вона оголосила своїми суб'єктами. Це все факти, це все заяви. Чому Трамп не звертає уваги на ці заяви? Це не питання до мене і навіть не питання до Зеленського, це питання до Трампа. Однак в мене є відповідь: Трамп зазнав політичного фіаско в своєму плані примусити Путіна і Зеленського припинити вогонь. Оскільки він не може примусити до цього Путіна, я навіть не виключаю, що йому якісь сигнали щодо цього були до його обрання президентом, як це завжди у Кремлі буває: пообіцяти, а потім фактично кинути. То він виміщує це своє незадоволення на Зеленському. Або в нього може бути інша ідея: якщо буде якийсь інший президент в Україні, то він погодиться на якісь ілюзорні плани припинення вогню. Хоча правда заключається в тому, що для цього не потрібен інший президент України, для цього, можливо, потрібен інший президент Росії. Але я і тут не впевнений. Чи могла зустріч, Віталію, піти за іншим сценарієм? Як ти вважаєш, чи був шанс уникнути цієї взагалі публічної порки, яка була влаштована за участі і Трампа, і Венса? І чи здатна на сьогоднішній день українська дипломатія все ж таки повернутися за стіл переговорів? Тому що Трамп заявив: "Ми чекаємо президента Зеленського, якщо він буде готовий укладати умови миру". Знову-таки, що таке умови миру? Це Трамп хотів із Зеленським підписати якусь абсолютно фантастичну угоду про копалини, яка не має ніякого відношення до ніякого миру. Це просто угода ні про що. Тобто Трамп хотів придбати у Зеленського вітер і віддати йому вітер в обмін на цей підпис. Тобто Трамп погоджується з тим, що йому пообіцяють мінерали, які невідомо в якій кількості, де є і наскільки це все конкурентноздатне, але сам не збирається гарантувати якусь безпеку для України, говорячи, що це не його справа, а справа європейців. І пояснюючи, що насправді тільки американські компанії, які присутні в Україні, можуть бути автоматичними гарантами угоди. Хоча ми з вами з історії знаємо мільйони випадків, коли американців просто виганяли з країн, куди заходили ворожі війська чи де відбувалися військові перевороти, і Сполучені Штати нічого не могли з цим вдіяти. Це було стільки разів, що не перерахувати. Але це так. Чи могла ця зустріч відбутися інакше? А що було б, якби вона відбулася інакше? От уявимо собі, що ця зустріч відбувається інакше: Зеленський просто мовчить. Ну, я думаю, там були б знайдені якісь інші приводи для скандалу. Але уявимо собі, що не знайдено. Президенти підписали цю угоду про копалини, а далі що? Наступного дня відбувається військова допомога від Сполучених Штатів, продовжується. Так очевидно, що та допомога, яка була виділена адміністрацією Байдена, могла бути повністю вже Україні імплементована. Ми, до речі, не знаємо, чи зараз вона буде зупинена, чи ні. Подивимось. Але ніякої нової допомоги адміністрація Трампа взагалі не готує. Трамп сказав, що він сподівається, що цієї військової допомоги, яка в Україні є, українцям вистачить, щоб вистояти до якогось підписання мирної угоди. Ніякої мирної угоди не проглядається. Росіяни з американцями про мирну угоду не розмовляють, вони розмовляють виключно про питання відновлення роботи посольств, і те поки що особливо не просунулося. За свідченням держсекретаря Марко Рубіо, скажуть, що це все дуже складна тема. Чому посол Дорчієв уже прибуде до Вашингтона? Він уже затверджений на цій посаді. Це людина, скажемо, старої комуністичної, ще радянської школи дипломатії. Ну, звичайно, але посол і так міг би бути в Сполучених Штатах, і американський посол в Москві є. Це не велика проблема — присутність чи не присутність послів. Питання в тому, що це теж не має ніякого відношення до закінчення війни російсько-української. Так, звичайно, може збільшитися кількість американської дипломатії в Москві, агентури російських диверсантів у Вашингтоні. Вони цим скористаються. Путін в цьому зацікавлений, бо йому потрібно відновити роботу диверсантів і шпигунів в повному обсязі. Це йому цікаво, і він за це може дозволити собі прийняти до Москви кілька там додаткових агентів ЦРУ. Тим більше, як ми знаємо, американська дипломатія так не зловживає дипломатичним прикриттям, як російська. Але все інше, мені здається, його абсолютно не цікавить. **Пане Віталію,** ну а все-таки щодо того, як Венс вирішив спровокувати українського президента, як він його вичитував, як такого школяра. Не здається вам, що це взагалі була така запланована акція, аби спровокувати цю реакцію, аби потім обвинувачити у всьому, у вибуху цих перемовин, саме українську сторону? Ну, важко сказати, наскільки в принципі все це було повністю заплановано, але вони могли між собою домовитися Трамп і Венс, що якщо Зеленський взагалі почне щось відповідати і щось не те запитувати, виводити його з рівноваги. Зеленського не так важко вивести з рівноваги. До речі, вони ж це не стільки з Зеленським намагаються проробити. Вони ж це і з Кіром Стармером теж пророблювали. До Кіра Стармера і до Трампа були питання, потім раптом один з журналістів звернувся до Джейда Венса, а не навіть не до Джейда Венса. Перепрошую, до Трампа звернувся, і Трамп передав слово Джейду. Хоча такого взагалі не може бути на прес-конференції президента Сполучених Штатів. Ви взагалі колись бачили ситуацію, коли президент Сполучених Штатів, зустрічаючись з іншим іноземним лідером, дозволяв одному з членів свого кабінету щось говорити? Ви уявляєте собі ситуацію, коли Джордж Буш старший щось говорить в присутності Рональда Рейгана, а Камала Гарріс в присутності Джозефа Байдена на перемовинах? Публічно це нівелює саму особу президента Сполучених Штатів. Але Трамп на це йде, тому що використовує Джейда Венса як інструмент. От саме в таких зовнішньополітичних провокаціях, тому що Джейд Венс не є суб'єктом. Хтось, хто б що не думав, він може стати суб'єктом в разі фізичної смерті Дональда Трампа чи виходу Дональда Трампа з політики, що може відбутися і те, і інше, тому що Дональд Трамп літня людина. А поки Дональд Трамп живий і працює президентом, Джейд Венс є просто інструментом в руках Дональда Трампа, тому що він створює можливості для провокацій, в які не хоче створювати сам Дональд Трамп. Дональд Трамп хоче бути над цією всією історією, він хоче бути арбітром і реагувати тільки, якщо його зачепили, або захищати власного віце-президента. Пам'ятаєте, що після одіозної промови Джейда Венса на Мюнхенській конференції, яку можна назвати маніфестом ультраправих сил і постфашизму на Заході в ХХ столітті, Дональд Трамп підтримав цю промову. Але ж він її сам не виголосив. Він же міг би сам виступити в онлайн-режимі на Мюнхенській конференції з усіма цими тезами, але він не став. Він виступав в Давосі з абсолютно іншою промовою економічного характеру. А ідеолог у них — Джейд Венс. Це їхній Суслов. Він відіграє таку роль. І з Кіром Стармером спровокувати не вдалося, тому що прем'єр Великої Британії просто інша за характером людина. Він просто відповів Джейду Венсу досить стримано. Еммануель Макрон — вони в цю гру не втягували, а в Зеленського втягнули і отримали те, що хотіли. Але я ж знову кажу, що вони хотіли отримати фразу: "Путін хоче миру, Зеленський — ні". Є до цієї фрази хоч один доказ з боку Дональда Трампа? Ні, це звичайна брехня, тому що вона не підтверджується жодним публічним виступом президента Російської Федерації чи будь-кого з представників російського політичного керівництва. Більше того, вона не підтримується, не підтверджується заявами самого Дональда Трампа і його співробітників. Дональд Трамп після розмови з Путіним сказав, що він пропонував Путіну припинення вогню, а Путін відмовився. То чому можна вважати, що Путін хоче миру? Марко Рубіо сказав, що вони навіть не говорили з росіянами про мир, а хотіли зрозуміти, наскільки росіяни готові були відмовитися від своїх максималістських умов. Це все, що зараз відбувається. Але Трамп не хоче бути відповідальним за ті обіцянки, які він давав. І тоді йому потрібно йти шляхом компрометації Зеленського. Можливо, це ще пов'язано з ідеєю, що якщо буде якийсь інший український президент, то він погодиться на якісь там більш потрібні Путіну умови миру. Тому що Трамп продовжує вірити, що Путіну потрібні якісь умови миру. Він ніяк не може зрозуміти, що Путіну це не потрібно. Давай поговоримо про практичні наслідки того, що відбулося. Залишимо емоції, хай ними займаються журналісти. Але які можуть настати наслідки з боку уряду Сполучених Штатів після цієї зустрічі? Практично ми цього не знаємо. Припинить Трамп військову допомогу чи не припинить — ми цього не знаємо. Щодо угоди про копалини, я повторюю, вона не має жодного значення з точки зору закінчення російсько-української війни. Чим швидше ми перестанемо взагалі про неї говорити, поза залежністю, підпишуть її чи не підпишуть, тим краще. Ми зрозуміємо реальну ситуацію, тому що ця угода — це фантом. І, до речі, коли будь-хто говорить, що цей фантом треба наповнити змістом, скажімо, гарантіями безпеки для України, то відразу Трамп починає вибухати. Тому що в принципі ця угода була йому потрібна, щоб ошукати власних виборців, щоб сказати: "Так, я допомагаю Україні, але вони нам нададуть копалини на три трильйони доларів". Якщо йому не потрібно допомагати Україні, йому не потрібна ця угода. Все просто. Тепер треба чітко зрозуміти: з ілюзією євроатлантичної солідарності потрібно прощатися. Це величезне питання до європейців, наскільки вони здатні усвідомити, що нинішня адміністрація Сполучених Штатів зруйнувала ідею євроатлантичної солідарності часів Другої світової війни. Сполучені Штати, принаймні поки Дональд Трамп є їхнім президентом, і принаймні поки існує трампізм, не будуть лідерами демократичного світу просто тому, що вони не є державою, яка дотримується демократичних цінностей. Це реальність. Нині американська адміністрація — адміністрація ультраправого штибу. Такі люди не дотримуються демократичних цінностей, як їх не дотримується, скажімо, Віктор Орбан. Ну, він є в Європейському Союзі, він є де завгодно, а він не прихильник демократії. І якщо Віктор Орбан просто не може вплинути на загальну ситуацію, Дональд Трамп може вплинути на загальну ситуацію. Він не усвідомлює, що руйнування євроатлантичної солідарності є загрозою для самої Америки. Воно може призвести до жахливих наслідків. Але наскільки європейці зможуть впоратися з цим домашнім завданням, я вам не можу це сказати. Вони зараз почнуть це обговорювати. Чомусь для них це несподіванка, хоча всім було ясно, що прихід до влади людей таких політичних поглядів буде випробуванням саме для Європи. **Пане Віталію,** в четверг в Стамбулі зустрілися російські та американські делегації. Вочевидь, готується все ж таки тет-а-тет між Трампом та Путіним. Чи бачите ви проблеми в тому, що Америка виводить росіян з міжнародної ізоляції? Чи до того, як досягнуті якісь домовленості? Питання: чи знає чи дбає взагалі про це Дональд Трамп? Щоб він всі ці карти дає в руки Путіну? Я не знаю, чи усвідомлює Дональд Трамп, що він має зустрічатися з Путіним тільки в разі, якщо Путін піде хоча б на якийсь компроміс. Я просто цього не знаю. Але може Трамп зараз вирішує, що в нього розв'язані руки для контактів з російським президентом, тому що Зеленський вже виглядає недоговіроздатним. Ну, тоді він може зустрічатися з Путіним, навіщо ж йому компроміс? Зеленський виявився недоговіроздатним, він не може умовити Путіна. Без будь-яких компромісів з боку Путіна Трамп одержимо ідею абсолютно нереалістичну, що він зможе відірвати Росію від Китаю. І тут є величезна проблема. Знаєте, в чому? Для багатьох американських політиків ультраправого табору є ілюзія, що якщо Америка перестане бути демократичною державою, стане такою, як путінська Росія, вона зможе домовитися з Росією. І Росії тоді не буде потрібен Китай. Вони не розуміють, що питання не в тому, демократична Америка чи ні. Насправді немає ніякого значення для Росії і Китаю, американська демократія, якщо серйозно. Для Росії і Китаю має значення, що якась там держава на тому березі океану претендує на традиційні сфери впливу Москви і Пекіна. Вони просто антиамериканісти не тому, що Америка демократична, а тому, що Америка сильна. І їхня задача, користуючись нинішньою ситуацією Росії, дуже проста: витіснити Сполучені Штати з Європи. А у Китаю — витіснити Сполучені Штати з Азійсько-Тихоокеанського регіону. До речі, цей процес зараз відбувається дуже швидкими темпами. Я думаю, що ви там, де ви знаходитеся, в Пітері, побачили, що зараз всі ці дії Дональда Трампа і Ілона Маска фактично виглядають так, ніби до влади в Вашингтоні прийшло Політбюро Центрального Комітету Компартії Китаю. Це прокитайські і антиамериканські дії. Це все, що робить Трамп і Маск, і за великим рахунком в них все виходить. Трамп ніколи не зможе роз'єднати Росію і Китай в цій ситуації, коли Путін і Сі Цзіньпін нарешті дочекалися того, чого вони чекали багато десятиріч — можливості посунути Америку. Причому набагато серйозніше, тому що Китай зараз посилюється в Латинській Америці. Подивіться, це ж БРІКС. Бразилія, яка член союзу з Росією і Китаєм, половина Латинської Америки, як ми розуміємо, вже економічно ближче до Китаю, ніж до Сполучених Штатів. Плюс Колумбія. Я вас переконую, що наслідком політики Трампа буде посилення ролі Китаю в Мексиці. Традиційні союзники Америки стануть традиційними союзниками Китаю, а не традиційні союзники Америки — ліві режими Латинської Америки — і так вже союзники Китаю. Тобто Сполученим Штатам не залишається в цьому світі нічого, окрім Маралагу. І це реальність для цієї держави на наступні десятиріччя. З геополітичного лідера Сполучені Штати Америки на наших здивованих очах перетворюються на геополітичного карлика. І нам потрібно думати, як нам жити в світі Росії і Китаю, і як нам відбиватися від їхніх амбіцій. Це задача для Європи. Європа може це зробити, в неї є для цього економіка, населення і воєнна міць. Всі інші регіони будуть розділені між Росією і Китаєм, не між Росією і Китаєм і Сполученими Штатами, а між Росією і Китаєм. А американці просто будуть сидіти собі в Північній Америці, практично повністю занурені у жахливу внутрішньополітичну кризу, яка стане результатом трампівського правління. Ось до чого потрібно готуватися в найближчі роки. І є ще одна проблема. Уявіть собі, що в результаті трампізму до влади через п'ять років, через чотири роки прийде ультралівий президент Сполучених Штатів. Де ми з вами будемо знаходитися і що ми будемо обговорювати? Націоналізацію Тесли, Гугла і Амазону? Ну, для чого нам потрібно взагалі пов'язувати себе з нежиттєздатними моделями? **Пане Віталію,** до речі, оцей сценарій приєднання Канади в якості 51-го штату — це ще одна така чергова демонстрація необдуманості взагалі Дональда Трампа. Наскільки він хаотично взагалі думає. Тому що саме через це, якщо так сталося б, у республіканців взагалі б не було шансів вигравати вибори. Звісно, канадійці голосували б за лібералів, якщо б залишилися виборчі права. Дональд Трамп може інакше думати, ніж ви. Він може вважати, що він Канаду приєднає, а виборчих прав їм не дасть. Це абсолютно інше мислення. Це так само, як з Пуерто Ріко. **Так, так, так.** **Пане Віталію,** ну в багатьох європейських столицях лунають заяви про готовність все-таки взяти на себе більш відповідальність за власну безпеку і, звісно, слова солідарності в бік України. Саме після цього ганебного дійства, яке ми бачили в Вашингтоні. Чи справді змінюється щось в цьому напрямку? Як це може виглядати? Чи все ж таки з'явиться, наприклад, в Європі власна армія? Чи Європа зможе все ж таки заповнити цю діру, яку залишить по собі Америка? Подивимося, це домашнє завдання для європейців. І тут є різні підходи. Є підходи Макрона і Стармера — збирати європейські саміти. А є підхід Джорджа Мелоні — зібрати саміт західних лідерів, щоб не розлучатися з Америкою, а спробувати її умовити продовжувати євроатлантичне співробітництво. Тут цікава річ. Ви розумієте, з одного боку Джордж Мелоні — вона союзниця Дональда Трампа, вона лідерка ультраправої політичної сили, яку ще недавно називали постфашистською. А з іншого боку, вона зацікавлена в тому, щоб існувала модель євроатлантичної солідарності, бо це питання безпеки Італії. А Дональд Трамп не зацікавлений. Я взагалі думаю: а що збираються робити всі ці люди — Джордж Мелоні, Віктор Орбан, Роберт Фіцо, Герберт Кікель, Марін Лепен? Якщо Америка піде з Європи, вони що, думають, що вони будуть домовлятися з Путіним? Ну, хтось з них домовиться, але ж в цей момент, коли Америка залишає Європу, може виявитися, що вони Путіну абсолютно не потрібні, що потрібні абсолютно інші співрозмовники. **Пане Віталію,** а чи взагалі йдеться про знищення Європейського Союзу? Чи це може бути метою Джейда Венса і компанії? Саме з такою назвою вийшла нещодавно стаття в *New York Times*: "Байдужість чи ворожість? Погляд Трампа на європейських союзників викликає тривогу". І звісно, зростає дискусія про те, наскільки глибокою є ворожість адміністрації Трампа. Взагалі, адміністрація Трампа сприймає Європу як слабкого партнера на відміну від Росії і Китаю, тому що вони не вірять в здатність європейців об'єднатися і захищати свої інтереси. Саме тому Трамп і під час свого першого перебування в Білому домі, і зараз ігнорує Європейський Союз, ігнорує керівництво Європейського Союзу. Ви бачили, що коли очільниця європейської дипломатії Кая Калас перебувала в Вашингтоні, з нею не зустрівся державний секретар Марко Рубіо? Це ж абсолютно чітко говорить про настрої цих людей, що для них Єврокомісія і Євросоюз не мають ніякого значення, не мають ніякої серйозної ролі. Але я впевнений, що вони своїми діями, ворожими по відношенню до Європи і до європейської цивілізації, я би сказав, демократичної цивілізації, вибору і цивілізації поваги і цивілізації толерантності, усього того, що намагається зараз розправитися нинішня адміністрація США, що вони тільки посилюють європейську солідарність. Так, будуть політики, які будуть на це орієнтуватися, будуть політики, які будуть намагатися зберегти з ними хороші ідеологічні стосунки. Це насамперед прем'єрка Італії. Але більшість європейців ніколи це не зможе сприйняти. Тому що ви знаєте одну просту річ, про яку теж чомусь американці забувають: у переважної більшості європейців з різних причин основною, я б сказав, побутовою ідеологічною ідеєю є антиамериканізм. Ви це знаєте, це треба доводити. Просто цей антиамериканізм ніколи не можна було довести. Людина могла бути антиамерикансько налаштованою, але ніколи не могла пояснити, чого саме. І це як дурна хвороба: "Я не люблю Америку", але виникає питання: "За що я її не люблю? За те, що вона допомогла Європі після Другої світової війни? За те, що вона створює такі багатства? За те, що вона така демократична, толерантна?" Я так не можу сказати. А от трампівську Америку дуже легко не любити. Тому що ми не любимо Америку, тому що ми європейці, тому що ми демократи, тому що ми поважаємо права інших, тому що ми, коротко кажучи, не трампісти. І ось ця антиамериканська платформа, на мій превеликий жаль, може бути платформою для об'єднання європейців у майбутньому. Сказати, щоб мене це тішило? Ні, тому що це ж вважається до певної міри політичним цинізмом. Але це те, що ми будемо спостерігати. Тож, на ку ми можемо поставити крапку в питанні того, що адміністрація Дональда Трампа зможе таки змусити Путіна сісти за стіл переговорів з Україною до кінця цього року? Я думаю, що Путін взагалі з Україною розмовляти не бажає. Він бажає домовлятися з американцями, але про що він буде домовлятися з американцями, я вам зараз не скажу. Якщо у Путіна будуть серйозні економічні проблеми, він буде домовлятися з американцями про припинення вогню. Але ці економічні проблеми йому потрібно створювати. Можна вважати, що вони самі собою будуть вирішені. І якщо американська адміністрація не піде шляхом посилення цих економічних проблем, не буде ніяких перемовин ні з американцями, ні з українцями. Конкретних, я маю на увазі, перемовин, не перемовин про все добре проти всього поганого. І хай поїде до Вашингтону наш посол, а реальних перемовин про закінчення війни, про які ми там зараз з вами і говорили. **Пане Віталію,** все ж таки поки би щеду дуже коротко. Ще одна така стаття: ви про те, що і про що ви говорите, багато вже часу про можливий грузинський сценарій в Україні. І ось *New York Times* пише: "Довгий час відкинуті проросійські політики в Україні бачать можливість для повернення, активізували свої публікації в соціальних мережах, підтримуючи заклики Росії щодо проведення виборів в Україні та критикуючи президента Зеленського". І як такий exhibit number one — як приклад фото світлина Олександра Дубинського, який називає себе затятим трампістом і вже просуває, як він каже, трампівські наративи в Україні. Тож ми наблизились до цього самого грузинського сценарію. Таким чином, я поки не бачу електоральних настроїв, які би говорили про можливість такого сценарію. Але через вибори це може відбутися. Дякую, пане Віталію. Дякую.

Назад

Залогинтесь, что бы оставить свой комментарий