САМБУРСЬКА: досі НЕ РОЗМОВЛЯЮ з сестрою. Чому приховувала сварки з колишнім чоловіком. БУЛІМІЯ і РХП

ruticker 02.03.2025 23:23:38

Текст распознан YouScriptor с канала Okay Eva

распознано с видео на ютубе сервисом YouScriptor.com, читайте дальше по ссылке САМБУРСЬКА: досі НЕ РОЗМОВЛЯЮ з сестрою. Чому приховувала сварки з колишнім чоловіком. БУЛІМІЯ і РХП

Не дай Бог, я покажу себе якоюсь не такою в сторіс — всьо, типу, кінець світу! Я поведу сторі. Боже, в тебе ще були контри з твоєю сестрою, ти за нею сумуєш? Боже, давай обніматися! Ну, ти що, пробувала своє життя в Києві за ті три місяці? Я потратила близько 15 000 євро, я могла купити півквартири в Франківську. Ти ж мільйонерка, ну це обрущальни ка! Як ви познайомились? Чи не проти, щоб ми до тебе приїхали і помилися? Серйозно, юшка? А Муна не про що не хочеш змінювати фамілію? Це вибір, друзі. Всім привіт! Вітаю вас у Варшаві! Ми сьогодні працюємо, виїздім зараз. Ви дивитесь серію випусків з Варшави. Ми знаходимось в караоке-барі Angels, тут завжди купа наших українців. Хочу привітати моїх співведучих, їх сьогодні багато. В першу чергу, звичайно, моя улюблена Віка Бакалова. Подивіться, скільки в нас красивих глядачів! Дякую вам, що ви проходите такі красиві. Я не знаю, як це виходить, тому що завжди дуже красиві дівчата і хлопці. Хлопці, приходьте до нас частіше! І, звичайно, хочу привітати і запросити сюди нашу гостю — це блогер-мільйонник і просто красуня Таня Самбурська. Подивіться, яка вона красива! Привіт! Привіт! Дякую, ви теж, дівчата, неймовірні! Дякую, це взаємно. Таня Самбурська, блогерка з Івано-Франківська, розпочала свою кар'єру з відкриття студії візажу, а після закриття студії створила свою онлайн-школу макіяжу. Зараз має мільйонну аудиторію і співпрацює з багатьма брендами, що приносить їй значний дохід. Аудиторія Тетяни не зрозуміла, чому вона раптово завершила десятирічні стосунки, які, на погляд підписників, здавались ідеальними. Сьогодні у випуску поговоримо, що ж таки стало причиною розриву з чоловіком, чи справді познайомились з теперішнім хлопцем, напросившись до нього додому помити голову, чому досі не спілкується з сестрою, як нарешті прийшла до повного прийняття себе. Єва, Віка, зіроньки мої ясні, сьогодні ви прям сяєте! Час дати аудиторії те, для чого вони увімкнули цей випуск. Я просто весь час думаю про те, що ти трошки неправильно сказав. Моє прізвище не Самбурська, а Самбурське, бо Самбурська — чого? Тому що це російське. Та в мене наголос на Самбурська. Вибач, я цього дійсно не знала. Розумію, ф. Я думала, ти, коли сказала Самбурська, я така думаю: "Бляха-муха, я все время кричу Самбурська, Самбурська". Ти казала Самбурська, я думала, що я вже думаю, зараз мені опять скажуть, що я перекорочила чиюсь фамілію. Перекорочила? Я все супер! До речі, це нормально. Сприйміть, ще раз. Окей. А, до речі, часто путають так, мене навіть інколи називають Настя. Мені пишуть в директ: "Настя, ми хочемо вас запросити". Я така: "Я Таня". Через те, що є така акторка. Я також багато кому казала: "Знаєш, там кого ви знімаєте? Кого ви знімаєте? Таню Самбурську". А це ота я, така типу: "Ніт". Ну, у нас з Вікою інший прикол. Насправді, мене взагалі не чіпляє. Там в мене то ковшик, а як правильно? Коршик? Коршик, ковшик, коржик. Вона написана на мене. Ковшичок, от ковжик. Ну да. От це от все. У Віки це Бокалова, Бакалова, Бакланова, Баклажанова, Келихова. Це просто вчора було дуже сильно. Ну от мене з так. А мене Рюмачкіна називали в дитинстві. Мене тато Рюмачкін, Рюмочкина просто по приколу. Рюмочкина, типу рюмка, типу рюмочка, рюмочна. Те образ, я алкоголічка. А мене, якщо хочеш, можеш назвати просто Євагу. Тепер все-таки змінила? Так, ні, змінила прізвище, але я не хочу змінювати його. Ну так, дійному профілі. Ну, я не звикла. Блін, можна розкажу історію? Я просто лежу в лікарні, і в мене запитують там, типу: "А як вас звати?" — "Го Євгошик". Вони заповнюють документи. "А можна ваш паспорт?" Я даю паспорт. "Так ви ж Гуцу!" Я така: "А, да, точно". Окей. Потім заходить медсестра і каже: "Гуцу, що Гуцу?" Вона така: "Ну ви Гуцу". Я така: "А, да, да, точно". Я не можу до цього звикнути взагалі. В мене було колись подвійне прізвище. Це взагалі... А яке було? Самбурська-Гаврилюк, ну помоєму. Ну просто подвійне — це дуже складно насправді. Постійно ти пишеш з Самбурська-Гаврилюк, та і я така: "Тепер в не буделухай будеш ЗМІ". А вибачка, а твій мужчина не проти, що не хочеш змінювати фамілію? Звісно, не проти. А ні, ти провіряєш? Ти не проти? Ні, ні, молодець. Це її вибір. Реально жарко. Ти що, плачеш? А я думаю, що розплачусь. Він дав мені сьогодні вибір. Спасибі. Запишу цей день в календарик. До речі, там дить причина, за якою Таня живе підживає або живе. Розказує. Ну так, життя склалось, на жаль, якщо чесно. Ну да, ти народився тут, він тут народився. Він українець. Як давно? Він живе тут, ну сім років, якщо я не помиляюсь. Так, сім. Давно навчався тут, працював тут. От, і чим він займається, твій хлопець? У нього були свої ресторани, були, бо він їх продав і планував поїхати в Іспанію. І тут з'явилась я, така прекрасна. Привіт, давай сидіти в Варшаві, тому що я не зможу їздити в Іспанію постійно до тебе. І планував, типу, повністю там зануритись в інвестиції. А такий він, він дуже креативний. А кожен раз, коли знімаю якусь рекламу, він такий каже: "А не задумаєш? Це будуть дивитись, це вже бачили тися разів. В тебе давай креативності більше, всі ідеї мені подає". Прикольні, те продюсер мій. Ну, насправді, в якійсь мірі можна так сказати, тому що ми запускали курс макіяжу разом, і в нас багато планів на майбутнє. Але я йому кажу, що він відкривав свою рекламну агенцію, бо він дуже креативний, і в нього дуже прокачений такий скіл онлайн-маркетингу. І постійно до нього приходять його друзі: "Придумай нам якусь рекламу, придумай нам якусь інтеграцію, а придумай нам ідею для нашого бренду". Я така: "Єгор, мошура, брати за це гроші, а ти не будеш з нами працювати в майбутньому?" А, ну може, вже працювали, курс запускали макіяжу. Ну, один може бути досвід, другий, а на третьому можна. Ну не дай Бог, звичайно, але можна посваритися, тому що багато таких випадків. Для мене дуже таким потужним прикладом є Таня Порфілій і Ваня. Угу, Криштель. Я думаю, ви знаєте, вони просто неймовірні в цьому плані. В них все дуже гармонійно. Я з ними говорила на цю тему, я цікавилась, тому що я дивилася. Та, Боже, я дуже так хочу. Так от, вони працюють, вони такі бізнес разом створили, це так круто. Я вже просто мала досвід з різними партнерами, тобто не з хлопцями-партнерами, а типу з людьми спільно щось робити. Мені складно, і тому хочеться більше щось сімейне разом розвивати. От тому так. Ну, зараз він повністю занурений в онлайн, тобто це проекти, це запуски, це онлайн-маркетинг. Ну і трошки біткойна закупив. А тобі як, Варшава подобається? Дуже! Розуміємо, насправді Варшава класна, якби не погода. Я б тут сиділа, але погода просто вбиває. Я деколи такі депресники ловлю. Я нічого не хочу робити, не хочу нічого кидати, не хочу нічого знімати. Я тільки проснулась, дві години — вже темно. Боже мій, це пекло! А повністю переїхати до нього ти плануєш? Можливо, колись в майбутньому. Можливо, колись хтось пропозицію зробить, там не знаю. Що він сказав? Що можливо, можливо, буботько. Ну це його вибір. Так, як ви познайомились? Я прийшла поїсти суші в його заклад. До нього в заклад. Він ходи, це було ще в березні. Ні, стоп, в жовтні це було. Минулого року мені написала, так, мені написали його менеджер. Каже: "Привіт, Таня, запрошуємо вас до нас поїсти по бартеру". Я така: "Круто, супер! У Варшаві мало хто запрошує, треба йти їсти". Ми пішли в 11:30 за півгодини до закриття. Ми заходимо, а він сидить там зі своїми колегами, щось там в паперах робить. І ми такі: "Ви нас нагодуєте? Вибачте, що ми так пізно, ми в торговому центрі засиділись". Потім, поки доїхали, вони такі: "Да, заходьте, дуже раді вас бачити". Кухар вже закрив кухню, йому приходилось іти і знову все там готувати, все відкривати. Короче, ми сидимо, такі: "Блін, як незручно, вже заклад має закритися, вони тут сидять всі". І підходимо, щоб привітатись, подякувати. От він перший не підходив, він такий сидів там в своїх справах. А, і ще можна я розкажу за Таню, його, як вона, яку вона мала посаду? Менеджер. Окей, підходить і каже: "Ти знаєш, хто там? Ти знаєш, хто там Єгор?" А він такий: "Тань, я зайнятий", типу, він не розумів, що це я, що я блогер, що я пройшла. А він про тебе знав? Взагалі ні, не знав. І він, в принципі, не знав, що мене покликали в заклад і що я зараз приїду. Він теж не знав, ну просто якась дівчина прийшла. Тобто це не було там, що для мене відкрили кухню, бо я блогер. Просто типу от я прийшла. Ми підходимо до нього, там: "Дякуємо, ми це подруги". Я з подругами: "Дякуємо". І він каже: "Дівочки, а що, скучаємо, може, вип'ємо?" Робить нам парочки. Ми сидимо, п'ємо, говоримо. Але я тоді була типу ще така після розлучення, своїми проблемами з якимись своїми хажорами. Була дуже відсторонена, тобто не було такого, що я там... Ну просто ти просто, да, як з людиною, так як з влас давати алкоголь безкоштовно. Я бла собі просто сиджу вечірком, гуляю, Варшава клас, супер, дихаю. Щось такого плану. І все. І ми поїхали в апартаменти, і він запрошував на сніданок нас, але ми типу зморозились конкретно. Тебе? Ну нас всіх, звісно. Він же катів зразу з всіма. Да, да, от. І все, я їду в Україну. Угу, півроку проходить, ми взагалі не спілкувались, не переписувались. Насправді мені навіть і подобається зараз те, що так сталось, тому що в той період в мене був такий дуже важкий депресивний період, було багато сліз, болю, розчарування. І я розумію, що ми б тоді не зійшлись. І в нього так співпало, що теж таке було. Тому якраз правильний момент ми знову зустрілися. І що потім сталося? Я їхала в Париж, летіла в Париж на співпрацю і запізнилась на літак. І мені ще в той день пише дівчинка: "Тань, та не парся, значить, так мало статись. Можливо, ти зустрінеш когось важливого в цей момент". Ой, Ду, вже романтич, морошку. Поки я така: "Та, може, типу". Та я собі там закидую рілс, типу, коли, і там така музика мексиканська смішна. Я така: "Коли ти просрала там купу грошей, і тобі пропонують квитки там за купу гривень". І ти така сидиш, і така типу. І що далі було? А, і далі ми такі беремо нові квитки, а літак через декілька годин. Ну, там через 5-6. Я думаю: "Блін, що робити? В готель не хочеться йти, бо купу грошей знову треба тратити на це, чисто щоб помити голову і зібратись". І ми пишемо йому: "Привіт, що робиш? Нам треба мити голову, ви згадали, що вас класно нагодували, напоїли". Ай, ще помиють. Да, да, це правда. І ми пишемо, кажемо, типу: "Чи не проти, щоб ми до тебе приїхали і помилися?" Серйозно, так було. Як танцебі, дрогчекай. Ну, звичайно, йому нормально, три дівчоночки в душі до нього хопа-хопа залетіли. А друге питання: "А чого не гостиниця якась? Чо не зняла?" Ну, зараз я думаю, скоріш за все, мені хотілось з ним зустрітись. Я тоді така, типу: "Та нащо мені той готель? Та можна ж когось помитись". Але зараз я розумію, що скоріш за все просто на підсудовому якомусь рівні, типу. Ну, ми часто, коли щось хочемо, ми типу в принци це і робимо, просто потім такі: "Ай, то так сталось, то так". Я не знаю, то так, отак. Окей, як з цього душу потім виблили? Відносини дуже легко з такого можна випливти. Було дві дівчини, Діна, ми були двоє, ми помились, вклалися. Я ще така вкладаюсь біля дзеркала, і він такий приходить, каже: "Та гарно, гарно". Я така: "Перший дзвіночок великий". Ну да, він типу робить мені комплімент. Я така: "Окей, перший дзвіночок". Типу, ми завжди розуміємо, коли ми подобаємося людині, а коли ні. Не завжди, кстати, ми це розуміємо. Ні, ні, не всі дівчата. Ні, це просто відчула щось, можливо. Да, потім він нас визвав знову ж таки на суші нагодувати сушами перед літаком. Сработала раз. Темка, буду, буду. Пока, пока, воронка, да, работає, буду туди, туди бити, дабо, і везти в аеропорт на літак. Я полетіла в Париж, і він мені відписав на сторіс, щось, ми почали переписуватись. Потім я прилітаю в Варшаву з Парижу і така: "А, я згадала, що був такий момент, коли ми переписувались". Ми типу чисто як друзі переписувались. Ну, як друзі, знайомі навіть. Ну, хімія була, ну хімія була. І він кидає мені відео. Ну, кажи, це дуже смішне відео. Він щось іде, мені розказує, розказує, і просто останній момент в кінці відео підходить до якогось вазонка з якимись ягодами і просто бере ту ягоду, їсть і йде далі. А ти нічого не сталося, типу, нічого не сталось. І типу, і ми там, ну, мало знайомі. Я така: "Окей, харош". Це типу, мені здалось, це дуже сміливо, йому було байдуже, що про нього подумають там навколо люди. Це якийсь хол чи щось таке було, і він просто собі пішов і з'їв лихинку з вазонка. Боже, ти курс, що ти смієшся з його х? Шутко, потому що ти просто влюблена. Ну, типу, це такий, ну, типу, чесно, якби якийсь лівий тип шов, тобі це зняв відео таке, ти б така думала: "Господи". Ну да, то що в мене росте? Та сам мене хлопець таке сама фігня, типу, ну він як вчразти. Подивись, який він смішний, подивись на нього. Що, що, коли ти вчора скидувала? А колись я угорала, але він правда смішний. Начинай, всі сміялись з нього, він сидить, він просто сидить мовчить, і всі сміються. Понімаєш? Я ж також. Ні, це він смішний просто. Да, я просто тобі кажу про те, що є такий прикол, що коли, наприклад, Ростик жартує, наприклад, у мене мовчить, мовчать всі за столом, і я угораю, понімаєш? Ну, як ідіотка. Ну да, мені дуже смішно, упиісуюсь, понімаєш? Я потім якийсь момент понімаю: "Боже, походу, я просто його сильно люблю". Це я повернулась в Варшаву, я така: "Окей, а зараз я поїду додому в Україну". І що? Ми просто будемо далі переписуватись, і хто зна, коли ми ще побачимось. Але ти про нього думала? Да, як ти тільки приїхала, я про нього думала. Ти в Парижі його не вистачала? Хотіла, щоб він був в Парижі. Тоді, до речі, був момент, я така біля вежі, така: "Блін, як би було класно, якби він був тут". Треш, чого? Да, конечно, ми виглядаємо збоку страшно. Да, коли ви закохані, да, це ужасно. Дякую дуже! Будь ласка, це щастячка, щастячка. Але я просто влюсь, думаю: "Божечки, Божечки, це ж я тож так виглядаю збоку". Прикинь, дівочки, давай розказуй. Ну, ну, ну. А, і я так розумію, блін, я зараз поїду в Україну, і ми не знаємо, коли побачимося. Я в принципі не зрозумію, хочу я далі продовжувати з цією людиною спілкуватись чи не хочу. І взагалі будувати щось. І я така: "Треба лишитись у Варшаві на пару днів". Я така: "Ой, мені тут треба лишитись. У мене тут справи, ще там, ой, ще в магазин треба було поїхати на шопінг, ще туди-туди". І все. Я залишаюсь на пару днів, і ми проведемо цей час разом. В один з вечорів ми катаємось до 6-ої ранку в машині, слухаємо музику, я йому співаю. Але це, типу, на такому вайбі, до дружньому була. Тобто, ну да, да, але видно, я поняла, спеціально вирішила залишитись у Варшаві. А так для нього це ж було не спеціально. Я йому сказала, що: "Ой, в мене справи тут". Ну, звичайно, та і всі дні ви проводили разом? Да, да, да. Ні, він нічого не заподозрив. 100%. Дрюшка, да, вони ж мужчини, вони нічого не розуміють. Да, ну нет, я думаю, він поняв. Так, поняв, ти поняв, навіть не чув нас. А він не слухає? Да, слухай, слухає. А коли ти зрозуміла, що... Знаєш, який дзвіночок такий, що дав тобі зрозуміти, що я хочу з ним бути? Складно. Та я просто приїхала, не миться, осталась, розложила там свої речі. Ми дуже багато спілкувались, ми дуже багато говорили. Він задавав мені такі інтересні питання, типу: "Які в тебе цінності? А що для тебе сім'я?" Я так думаю: "Блін, ти нормальний взагалі, типу?" А не було це з варіантів підкату якогось? Я не знаю, тому що це ж все, знаєш, там такі ніч вже не модні. А отаке от через сім'ю, через такі психологічні... Це бути насправді таким. Але в принципі, якби це просто був підкат, то потім уже в моменті, там, коли ми почали зустрічатись, то він би змінювався, він би був вже справжнім, типу, не таким. А так воно все залишилось, і я розумію, що: "Блін, ця людина мене чіпляє, дуже чіпляє". В мене були різні історії, і було таке, коли хлопці були там супер, знаєш, такі от здається, для когось там вони би були просто ідеальні. От бери, забирай, і ти там під вінок. А я просто нічого не відчуваю, жодних емоцій до цієї людини. Я тут відчула емоції, я така: "Ну, типу, не можна просто так це втратити". Які ти емоції відчула? Що це таке? Тільки не кажи "бабочки". Жи, ні, це не бабочки. Не бабочки. Це момент, коли ти розумієш, що ти не хочеш втрачати цю людину, типу. І байдуже, чи це буде твій друг, чи це буде твій хлопець, просто класна людина, і тобі з нею добре, типу. І не було там планів, що ми будемо зустрічатись, в нас будуть там стосунки, серйозні. От, а зараз ти вже розумієш, що це серйозні стосунки, які до чогось можуть привести. Або, дивлячись на твій досвід минулий, ти вже не ставиш такі ставки. Я така досить мрійлива і така романтична натура, тому я вірю. Я вірю в кохання, так. Клас! І в майбутнє. І така клас. Скільки ви разом? См, місяців. Угу, ще така закоханість, моці, квітко, букет не бер. Да, скільки? Він тримає. Знаю, деяких він триває, і довго, дуже довго. Він тобі подарував якийсь дуже класний подарунок на 25-річчя. Що це було? Колечко? Не на тип, що... А він теж так сказав, ви схоже? А, схоже на вручальне? Схоже? А покажи мені, покажи, кажи. А можна глядачам? Дочки, оцінюємо, оцінюємо, оцінюємо, оцінюємо. Да, да, ну це обручальне кольцо. Ну, то це до нього питання, поняла? Він ще стає на коліна і такий зашнуровує шнурки. "Зачем, зачем ти це робиш? Зачем ти це зробив?" Це що, тебе? Що він сказав? Шнурки? Шнурки, роз. Ага, що це за прикол? Ти що, приколіст? Ти шутніку мами, чи що? Капець! Мене просто, щоб ви розуміли, моїй подружці так само подарували обручалку, але не на той палець. І вона сказала, типу, отак от відкриває цю штучку, коробочку, каже: "Це тобі, мана така". А, але це не на той палець. Вона така: "Клас, дякую". І що, розуміли? Вона два тижні плакала. О, по... Ну, мене просто не було очікування такого типу. Ми були на той момент декілька місяців разом, і я така: "Окей, типу, ще рано, я не хочу". Я йому, в принципі, казала, що ще трохи рано, не треба спішити. Але кольчик красивий. Ні, воно красиве, просто воно не на той палець. А, воно велике на цей, ми поняли, з нами. Да, в багатьох дівчат, жінок є така проблема, що вони зараз живуть на дві країни. Інколи чоловіки навпаки в Україні, а вони виїхали в Європу або в інші країни, і приходиться жити на дві країни. Як це? Стосунки на це складно. Стосунки на відстані, звісно, ти сумуєш. Ви постійно говорите по телефону, вам не вистачає один одного, ви засинаєте в різних країнах. Що, ванільно? Дуже ванільно. Ні, будь ванільна. Боже, та господи, для чого тоді жити? Я не розумію. От я ж кажу, я збоку точно так само виглядаю, коли про Ростка. Напевно, розка просто кажу, це виглядає, ну, типу, смішно. Ну, це реально смішно. Ну, ти поплила, ну що? Ну, це ж прекрасно, влюблена. А от я хотіла спитати, а не здається тобі, чи думала ти про це, що через те, що ви на відстані, і ви часто друг з другом скучаєте, в цьому і тримаються ваші стосунки? А во, ну таке є, насправді. А оце, можливо, навіть і гарно, ти знаєш, коли... Ну, не завжди це гарно, не завжди це гарно. Тобто, коли вони, коли все-таки вирішать, вона може і не хоче переїжджати, бо вона боїться. Вирішить жити разом довго. От, то ми ж, откуди ми знаємо? Ну, вона переживає, вона каже, що вона про це думала. Ну, дивись, в будь-якому випадку, навіть коли пара там два роки разом або там три, і вони розлучаються на місяць чи на два тижні, байдуже, чи навіть на три дні, вони потім дуже сильно знову, як магніти такі. Ні, якщо це на постійній основі, ваші стосунки ці постійні, вони побудувались у вас на відстані. І насправді, в якийсь момент ти ще й навіть проходиш вірку на міцність в таких стосунках, коли ти на відстані. Тому що, ну, по суті, ми там мало ражимо, він може робити, що хоче, я можу робити, що хочу, хто може робити, що хоче. Я не поняла. Ну, типу, на відстані. Як ти, як ти будеш слідкувати завжди за людиною, що вона робить, де вона, де вона ходить? Думаєш, чи що? Ні, я просто кажу за те, що коли ви на відстані, це теж додаткова перевірка, і це круто. Бо коли ви на відстані, можете бути вірні один одному, тоді і коли ви разом не буде жодних проблем. Окей, я покажу. Я просто тебе питаю про те, що ви будуєте стосунки, в вас вони почалися, і вони в вас тривають. Мими, на і ви кажете, ти кажеш: "На місяць уїжджаю туди, уїжджаю". Ну, звичайно, ви будете скучати, дру. Як ви сім місяців прожили, якщо ти на місяць уїжджаєш? Почекай, ну це нормально чи не думала? Чи є в тебе страх, що коли ви поселитеся все-таки в одній хаті надовго? Ну, ми жили останні два місяці разом в одній хаті. Два місяці, да. Та все одно потрібно уїжджати. Я вам скажу, навіть коли у вас вже довготривалі стосунки, ви живете постійно 24 на 7 разом, то потрібно іноді роз'їжджатися, щоби засумувати один за одним. Це дуже корисно. Я розумію, про що ти кажеш, але я тобі кажу, що це не так. Можливо, їх схема зараз, вона вимушена схема. Можливо, вона найкраща. Я в неї питаю, чи вона думала про це, більше нічого не питала. Про що? Про те, що це може бути проблемою, коли вони з'їдуться, понімаєш? А саме за те, що це буде проблемою? Ні, я думала просто про те, що це навпаки класно, бо ми встигаємо скучити, і плюс перевіряємо свої стосунки на відстані в такому. Але в цілому люди бояться стосунків на відстані. Ти не переживаєш, що він може зраджувати? А він не переживає, що ти можеш там йому зраджувати? Це серйозне питання, звичайні питання, які це нормальні питання. А на початку, напевно, були і думки, і страхи. І ми спілкувались про це. От, але все супер, все добре. Ми завжди обговорюємо це, наш все супер. Я поставила камери вдома, я йому повністю довіряю. Все супер. Тут в мене дівчата бігають, фоткають його покустам. До речі, в мене таке буває. Да, з колишнім чоловіком подружки скидали або сниці. Да, да, подружки, не подружки, а люди просто з вікна фоткають. Ми що, розлучення? Вони фоткають, він там ідесь. А в процесі шлюбу вони фоткались? Ні, ні, не було, не було. Він і не ходив по су, не цікаво ж тоді було, коли вони були в процесі шлюбу. В мене б, наприклад, були стосунки, де ми розстались, і мені почали прислати, як він знаходить собі нову дівчину, як він на побаченнях, підписники. Я така: "Спасибі, може, все, хвати. Я і так хлі собираю, рамуби хватит". Є таке. Ну, мінус публічності. Ну, мене один раз таке було, було сумно. Але в тебе ще боліло? Да, в мене тоді ще трохи боліло. Ти зараз живеш в Івано-Франківську? Так, ти пробувала своє життя в Києві, правильно? О, так. І ти сказала, що це дуже дорого для тебе. Угу. Хоча ти ж мільйонерка, але я все рівно раціональна людина. Я ж розумію, що за ті три місяці я потратила близько 15 000 євро, я могла купити півквартири в Франківську. Як інвестицію, і потім собі заробити. Та що в Франківську такі ціни? Я купила три квартири по 25 000. Ви основна квартира, вона коштувала 200 000 плюс ремонт ще 200. Я все дивилася. А то інвестиції тобі не сподобалось життя в Києві? Ну, в мене квартира коштувала 3000 є, тільки оренда. Угу, це без комуналки. Це просто оренда. А плюс транспорт, їжа, ресторани, магазини в Києві. Все. А там неможливо не купляти. Ти ходиш по тих магазинах, там все таке гарне, ну як не купити щось? А в Варшаві ти тратиш менше, звісно. Тому що нас хлопцям ту молодець. А, але в Варшаві ти в курсі, що дорожче? Та, але кажуть, що в Польщі дешево. Я дуже сильно сміюся, бо у Варшаві дорожче. Так, квартиру за 2000 доларів, і вона теж дуже красива, і дешевша, типу, ніж у Києві. Не те, що не сподобалось, просто ще в той момент якраз Єгор з'явився в моєму житті. Я така: "На три країни я вже точно не зможу жити". Ну, це буде тотумат, на так, на три міста, типу. Сорі, Івано-Франківськ — окрема країна. Все-таки вона каталась, той Дубай. Я так і думала, не так, не зря ті мільйони. Я там не була, до речі. Ми почали. І ти вже тричі проговорили, що квитки — це дорого, втратила, готель — це дорого в Києві. Дорого. Але ти багато заробляєш, бренди. Ти собі не купуєш дорогі? Ну чого? Я купую сумочки. Я дивилася, там не було сумочок. У мене купа сумочок, Баланга, тамран. Окей, це було застаріле відео, там де ти казала, що... Да, це було дуже старе відео. І я пам'ятаю, я казала, що ні, бренди — це не моє, я не хочу це все купляти. А потім після цього відео я почала все купляти. Окей, але ти акцентуєш увагу, що там дорого. Там дорого, може, це... Не знаю, такий момент виховання. А батьки завжди говорили, що все дорого, дорого, дорого. Ну, ти економна взагалі? Ну, ти ж не економна, як де? Насправді, чого ні? Буваю економна. Ну от на готелі зекономила, до тебе приїхала. Насправді, я могла б дійсно набагато більше витрачати, але деколи я така: "Сключає голову". Окей, нащо мені та сумка, якщо зараз вона мені принесе якийсь певний час задоволення, потім поставлю і стоїть в мене. В принципі, так і є. От там є якась одна сумка, з якою ходжу і ходжу, і не можу від неї відлипнути, а стоїть ще там п'ять на тисячу, десять доларів. Я така: "Блін, нащо я то купляла?" Не знаю. Тобі не приносить це задоволення? Не можу сказати, що мені більше подорожі приносять. Я краще в подорожі пахаю. На подорожі тобі не шкода грошей? На інвестування теж не шкода. Скільки в тебе зараз є квартир? На даний момент чотири: три маленькі, одна моя. Має питаннячко. Скажи, будь ласка, хто тебе навчив цієї фінансової грамотності? Звідки вона взагалі в такої юної дівчини? Дякую. Я не можу сказати, насправді, що я дуже фінансово грамотна, але Єгор — внесок тут є трошки. Він тебе заставляє економити? Ні, ні. Він просто каже, що я тринькаю гроші на те, що не варто тринькати. Каже, навіть ті самі ресторани, заклади. Тобі в сенсі, воно мені потрібно? Ми пішли в заклад, просто 10 000 отак. А ти тринькаєш гроші? А свої і його? Спершу його, потім свої. Їш вдома? А я в ресторані. А ти готуєш вдома? Готую. Серйозно? Що ти готуєш? Лазанья, паста з креветками, борщ. Чому то тебе так здивувалося? Люди готують. Я просто, напевно, рідко це транслюю, тому може... Ну, я перший раз не бачила, що вона це транслювала, тому я питаю. По-друге, коли людина зайнята і в неї дуже багато роботи, наприклад, я не встигаю. В мене два варіанти: або я посплю, або я буду готувати вночі. Я вибираю поспати. Це ж задоволення може бути. Тобі задоволено? Ну, значить, я питаю. Я ще раз кажу, вона не транслює, тому я задала це питання. Тепер мені цікаво, часто готуєш? Чи ти просто, коли тебе задоволено? Не часто. Десь може два-три рази на тиждень. Може два. Ну все, супер. Просто я ніколи не бачила тебе в сторіз, там нічого немає. Я щось, якщо чесно, коли готую, то телефон не дуже типу беру. Я просто стою, готую в кайф. Там приготувала, Єгор, кажу: "В мене мурашки". Така: "Супер, клас, подобається". Реально, в нього завжди мурашки. Ти тільки для нього готувала, чи взагалі готуєш постійно? Чесно, чесно, напевно, тільки для нього. Ага, то що ти питаєш? Цікаво, я борщ вперше приготувала два місяці тому. Я не знаю, як це пояснити. Це, звичайно, можна пояснити, ти закохана. А звідки в тебе таке розуміння, що тобі потрібно купляти нерухомість? Об'єктивно, у юної дівчинки 25 років. І це до тебе прийшло давно, і ти розумієш, що тобі потрібно прямо інвестувати, не просто купити собі. Це не те, як наші батьки казали, що тобі потрібно стилі, знаєш, щоб було невеличке, але своє. Напевно, я дивлюсь зараз на старших людей, які нічого не мають і працюють десь в магазині, там продавцем або на станції, там на заправці, чи ще десь, продуктовому закасі. Я така: "Блін, я не хочу такого життя". І треба щось придумати собі на майбутнє. Бізнес — ну, це не моє, я вже пробувала, важко мені з цим. А в мене була студія, я її закрила. Тому я подумала: "Блін, інвестиція, чому б ні?" Мені чітко розказали, скільки я вкладу, скільки я отримую. Плюс це компанії, якій я дуже довіряю, тому що я там свою квартиру купувала. От і я собі вклала в квартири. А в тебе немає такого відчуття, що ти це готуєш собі, подушку безпеки, тому що ти боїшся, що твоє блогерство і твої заробітки закінчаться? Немає. Ну, я знаю, що я завжди придумую, що робити. Типу, в мене не буде такого, що я сяду, така: "Боже, чим займатись?" Чим займатися? В тебе немає страху, що зратиш всі свої гроші? Ну, закінчиться блог, наприклад, все, закінчиться. Буду жити, буде нерухомість. Вона ж на це і відкладає. Я ж питаю, нема страху? Насправді, в якійсь мірі я розумію, що це колись станеться, і мені навіть цікаво, тому що я розумію, що це почнеться трошки інше життя. Типу, я вже не буду весь час в телефоні, може, піду займатись чимось іншим, може, відкрию знов свій салон, чи стану топовим візажистом у світі. То його знаю. Ого, прикольно! То ти собі вже допускаєш цю думку, що може щось статися з настою, і в тебе є план Б, умовно? Так, так. Прикольно. А давно ти це зрозуміла? Це відчуття в тебе з'явилось? Бо в мене таке відчуття, що ти дуже трусилась за своєю сторінкою раніше. Я трусилась, тому що я, блін, багато над нею працювала, і було шкода, якщо щось станеться. І в мене був такий момент, коли в мене вкрали сторінку. Я тоді якраз почала дуже рости. Я закинула відео, де я плачу: "Боже, в мене вкрали сторінку, реально". І вкрали в мене 8 000 доларів, вимагали. Це сталось взагалі так по-дурному. Я не хочу розказувати, тому що я розумію, що просто зараз такі: "О, так можна", і будуть таке робити. Оце я повернула сторінку. Боже, нахера це робиш? Там 18, тут 18 поставили. Я повернулась, рілолала. Тоді в той момент, напевно, я боялася, що все, я втратила. Напевно, то видно, що я втратила сторінку — це кінець мого життя. Як я далі буду жити? Коли було? Давно? 18-й рік, напевно, десь там стався той лавний момент, де я трошеки десь у 20, напевно, коли я стала трошки на ноги. Я зрозуміла, що от я можу десь в 20, напевно, я можу купляти недвіжку. Да, я купила квартиру за 200 000, типу, така: "Окей, якщо щось, я продам квартиру і буду ще жити, ко час на ці гроші". А ти не боїшся дивитися на свої сльози от на відео? А ні, на таку істерику. Та що там боятись? Типу, ну в тебе якось трошечки... Ну, ти подивишся потім на монтажі, на відео, як ти реагуєш на цю істерику. Та ти боїшся, що люди побачать таку істерику? Ну, взагалі побачать тебе такою? Та я часто таке показувала. Чи ти сама не любиш просто себе такою дивитися? Е, в якийсь період я дуже багато плакала на камеру. Я показувала часто свої сльози, і, скоріш за все, мені хотілось, щоб мене пожаліли і сказали: "Таня, все буде добре". Мені було так сумно, і навіть плаксою мене почали називати, і це вже до мене прилипло. Блін, навіть зараз пишуть: "Плакса, плакса". Уже зараз я не показую цього, бо я розумію, що це такий емоційний момент, і не всім треба про нього знати. Це моє, мене болить, я собі справлюсь з цим. Типу, колись я була дуже відкрита, я дуже багато розповідала про себе, я дуже багато показувала, і потім це зіграло злий жарт зі мною. Я от розкажи про цей злий жарт, як воно зіграло? Ну, багато хейту було. Не всі тебе будуть любити, і це нормально. Не всі тебе люблять, не всі дивляться на тебе там захопленням. І колись я цього не розуміла і не приймала. Я така: "Як мене не всі люблять?" Тому що мене в дитинстві не всі любили, і, скоріш за все, в блог я пішла для того, щоб доказати, що я класна, що мене люблять. І я завжди була ідеальною. Я старалась бути ідеальною, я хотіла, щоб все було так, як має бути. Не дай Бог, я покажу себе якоюсь не такою в сторіс — типу, кінець світу. Зараз переживаєш, ідеальна ти чи не ідеальна в цілому? Ну, ти ж не помічаєш. Зараз це вже не так, як колись. Тобто, воно 100% залишиться, як не крути, бо це типу психологічна проблема. Але це вже не так, як колись. Колись я боялась з маскою знімати відео, без маски, точніше. А ти зіштовхувалась з хейтом же, ну, досить часто за свою інтернет-діяльність? Так, і йт love. А коли ти набила татуювання рік тому, коли я була розлучена, уже, і мене ж хейтили. Але зараз я шкодую. Я б зараз його вже стерла. Чого? Мені психолог сказала, типу, каже: "Тебе настільки ранив той хейт, що ти прям захотіла закарбувати це слово в себе на руці". Що на такому видному місці, хоч воно і перекреслено, але воно є. Я постійно нагадую собі про це, який хейт. Ти пам'ятаєш, і дався найболючіше? Після чого він був? Напевно, розлучення, коли в мене було дуже багато хейту. І я така: "Блін, чому вони приймають мій вибір?" А тобі ще й так засуджують. Мені так погано, мені так складно, мене ще й засуджують. Мене ще й ще якась не така, я не так зробила, показувала дальні стосунки, брехала. От, а ти розумієш, чому люди тебе взахи? Да, я розумію, звісно. Ну, тому що я показувала і дальні стосунки, і тут я така: "Ми розлучаємося". Да, кінець історії. Але ж ти розказувала про те, що ти весь цей час показувала все і була занадто чесна. І зіграв злий жарт. Так, де ж ця чесність справ? Ну, в плані від стосунків? Чи це стосунків не стосується? Не знаю, як відповісти насправді на це питання. Можливо, воно не те, що не стосується, а є просто момент, який я приховувала. Типу, сварки наші приховувала, тому що мені завжди казали: "Не винось сварки назагал, тому що ти з людиною помиришся, в тебе з нею все буде добре, ти її будеш далі любити, а всі будуть налаштовані негативно". В принципі, це стосується і дружби. Точніше, коли ти виходиш з подругою на каву і починаєш: "А мій такий, а мій сякий", і на другий день така: "О, моя любов". В тебе пройшла ця емоція, ти думаєш, який він поганий, вже так. А подружка така: "Сить, розходься з ним, він поганий". Я ж також дуже рідко бажаю, що потрібно розказувати якісь свої болі. Ну, це мудрість, яка проходить з часом. В мене, я колись... А які ти висновки зробила після цього удару для тебе? Ну, по-перше, ти розлучилася, тобі і так дуже боляче. Люди не знають, що між вами було, вони звинуватили в усьому тебе і не прийняли твій вибір, розлучитися, і відчули, напевне, себе обманутими. Угу, так. Які ти висновки зробила з можливих дівчат спитати? Я думаю, вони знають, хто був підписаний на Таню в той час. Після розлучення в мене виникло тоді тільки одне питання: "Чому ти обрала транслювати ідеальні стосунки і не транслювати сварки, замість того, щоб взагалі не транслювати нічого?" Тому і звалилось стільки хейту, через те, що все було дуже гарно, була дуже гарна картинка, були дуже позитивні емоції, і так різко все обірвалось. Дякую! Там гарна картинка, де в тебе відео дев'ять чи вісім років назад, де ви біля BMW і під якусь російський реп. То це він танцює, це гарна та картинка. Та гарна. Я цю гарну картинку вищо всі побачили, бо це настільки крінж, яку я поймала. Сьогодні сваримось в моменті відео. Це той час, коли таке було? Ні, це тільки почала набирати. АТО мі, але сам факт, просто я наска гарна картинка, і в мене сразу перед очима цей... Це ж така, типу, да, дуже гарна картинка. Чому я показувала? І картинка, для когось це картинка, а для мене це були ідеальні моменти, які дійсно були ідеальні. В ті моменти я хотіла їх показати, і, напевно, я хотіла, щоб ці стосунки були такими. Тому я і такими їх транслювала. Це те саме, що зі мною. Я себе показувала такою, тому що я хотіла себе такою бачити. Але довгий час я не була такою. І навіть я зараз не ідеальна. Тобто, я завжди хотіла бути кращою, і це був мій спосіб бути кращим. Угу. Чому ви вирішили розлучитися після дев'яти років шлюбу? Цікаво, як ти тоді пережила цей момент? Що стало цим редфлагом, поштовхом для того, щоб розлучитися? Ми дуже часто сварились, дуже-дуже часто. Ледь не через день. Питання: можна я доросла жінка, мені треба трошки розставити по таймінгам? От це всього. Тобі зараз скільки років? 25. А коли ти... В мене питання одне: математика все-таки. Значить, коли він запропонував жити? Поняла, ви почали зустрічатися в 14 років. Дуже часто стосунки, які починаються так рано, вони закінчуються розлученням, тому що люди ще не сформовані, і не всі разом сформовуються гарно. Йому було 17, коли ми почали зустрічатися. Як так вийшло? Розкажіть, будь ласка. Чого не посадили? Він теж був неповнолітній. Треш, дівчатка, ми просто зустрічались, цьомкались і все. Трошки в сторону сім'ї відійду. В тебе класна сім'я, в тебе сім'я — приклад стосунків, які повинні бути в твоїй голові. Тато в тебе видно, що він зацікавлений повністю в твоєму житті. Тобто, він є, він присутній. Аль, добрий день, моя красотка, моя принцеска, моя лучша, моя сама-сама вперёд, моя зірочка. Давай, вперд! Ну, то є, ти було те, чого немає більшості з нас тут сидячих. От і в мене це питання: а як тато відреагував, коли ти в 14 років бігала на свіданочки? Ну, а він дізнався про Ігора, коли моя сестра виходила заміж, і Ігор пройшов з однією трояндою на її весілля, її привітати. І я така: "Це мій хлопець". Тато такий: "О, це хлопець, молодець. По-перше, не побоявся познайомитись, подруге квіти приніс сестрі". Ну, він познайомився з ним, він його вже знав, і він такий: "Окей, Ігор, поговори з ним, типу, будь ласка". Ну, я якби можу, якщо ти щось зробиш, Танюш. І що? І все. І ми почали зустрічатись, по-дитячому гуляти, типу, дитяче гуляння. Да, тобі 19 років, тобі роблять пропозицію. І що, тато твій каже? Каже: "Може, почекай". Тато бачить, молодець. Я така: "Ні, тато, ні, я не буду тікати, я його люблю". А ще в тата був такий прикол: він говорив, що до одруження ви жити разом не будете. І тому ми дуже спішили одружитись, тому що ми хотіли вже жити разом. Ми чотири роки вже були разом перед цим зарученням. Я все-таки з тих людей, хто вважає, що це неправильно. Я теж вважаю, що це неправильно, бо ми не знаємо, які люди в биту. Ми не знаємо просто побут. Він, ну, він майже руйнує все. Тому, типу, наприклад, коли я чую, як мами моїх подружок розказують, що, типу, ай-ай-ай, до весілля не живеш — це сякова історія. На жаль, я не знаю. До речі, мені цікаво, зараз вона присутня чи ні, тому що вже покоління змінюється, і чи буде це також змінюватись. Але є і інша медаль, і інша сторона. Це тема, яку я тільки що вам сказала, коли жінка приїжджає до чоловіка і починає йому жити у нього там. І, ну, в принципі, вже ж все добре. Починається стільки носочків, да срачки, болячки. "Вікочка, пійди, а то зроби, а то зроби". Віка, а де там то, а де? Ей, ей, а ти, ей, постійно. Постійно поїхали туди, все, відміняй свої діла, мені треба срочно допомогти, що мені по бізнесу там. Ну, ти в цілому, типу, в... Да, а ти і так все добре. А нафіга йому робити пропозицію, якщо ти вже і так у нього вдома? І ти не то, що йому не можеш зрадити, ти не виходиш, бо в тебе дуже багато діл, просто, ну, дохера ти роботи. Так, нам треба зробити ремонт. Так, зараз ми переїдемо на нову квартиру, вибираєш. Тори, да, і вся моя молодість походить, іде туди. І в мене тепер питання: хто я? Не поняла. А в мене дівчата є, які мені робили пропозицію, типу, уже 10 років, все таке. Я кажу: "А як так будемо?" А мужики кажуть: "Так і так, все ж хорошо". І тепер непонятно, хто правий, яка ситуація права, яка ще позиція права? Що, не треба дітей своїх віддавати, чи навпаки? Можу сказати, що є така штука прикольна, вона дуже називається пропозиція, але після пропозиції не обов'язково одразу одружуватись. І ти можеш взяти собі умовний дедлайн, щоб пожити після пропозиції, тому що від пропозиції тобі погане не буде. І ти можеш зробити пропозицію, ви можете після цього почати жити разом рік спокійно, два роки. Окей, весілля можна зіграти вже потім і одружитися офіційно. І цей дедлайнчик, він після може бути пропозиції для цього, і придумали. Да, напевно, це дуже прикольно. Її легше відмінити, ніж розставанням і розводами. Да, дають час, щоб подумати, тому що люди зазвичай на емоціях. "Я хочу з йти". Я не чую, навіть держава дає час. Да, на подумати. Окей, а після розлучення, мало того, що на тебе навалився хейт, мало того, що отся тобі це боляче в цілому, в тебе ще були контри з твоєю сестрою. Вона тебе не підтримала, як так вийшло? Боже, волосся сипеться. Так, а це нормально, час міняємо, ми ж переходимо в сі зони. Ну, ти теж не починай, я теж полесіла. Да, був конфлікт, на жаль, і мені дуже шкода, що це було. Я дуже хочу, щоб ми нарешті знайшли спільну мову, вирішили все, помирились, любили одна одну, підтримували і були щасливі разом. Ви не спілкуєтесь до сих пір? А може, ми можемо зробити щось, щоб ви почали? Боже, ти що? Боже, давай обніматися! Ну, ти що, боже, новесенька? А ви говорили хоча б? Тобі Луну сти? Да, а можна нам луночку, будь ласка? Дайте нам луночку, можна серветочку, будь ласка? Луну витреш, вет, мамина доця. А диви, мама, ось мама, мама, диви, ось мамочка твоя. Ну, це ти плакала? І серветочку ви з нею розмовляли після цього? А, ні, на жаль. Нормально так, щоб сісти поговорити, так як ми з тобою сидимо, на жаль, ні. Через це і вся проблема, хто не може зробити цей перший крок? Або хтось його робив? Хто його ров? Ну, ми з Єгором спілкувались на цю тему. Він каже: "Твої кроки перші, вони не такі вже". Їй кроки, наприклад, ну, типу, там скинуть бомжа, передзвони. Ну, неї були день народження, я там замовила їй букет квітів, потім покликала її, а вона віддячувала. Ну, типу: "Да, дякую", та й все. Потім покликала її там з донечкою на басейн разом, такий приватний, типу, щоб разом провести час. Він каже: "Ти думаєш, типу, ви зараз з нею, тибе в контрах, і ти така: "Пішли на басейн". Вона така: "Да, пішли". Звісно, вона відмовила. Ну так, через що саме вона на тебе ображається? Я думаю, що там є свої образи ще з дитинства, напевно, і не тільки на мене, а на в загальному, типу, на дитинство. Нехай буде так, тому що коли вона була маленька, у батьків було дуже мало можливостей, в них були свої проблеми, кредити. І, типу, на фоні цього я думаю, що вона побачила, що: "О, так з Танєю було так, а зі мною не так". І, типу, якась десь внутрішня обіда точно сидить. Я не можу з цим допомогти, я можу тільки щось наше проговорити, але і так не можу це зробити. Ну, як це не можете зробити? Чого ти не можеш піти пори? Ну, я декілька разів говорила, що нам треба поговорити, але, ну, нема контакту. Пішли поговоримо, і нам треба поговорити. Дві різних дії, два різних слова. Ти сама готова говорити зараз? Так, тоді, можливо, була ще не готова. Тому, може, і не казала: "Пішли поговоримо". Але не зрозуміла, як дитинство ваше, того, що вона на тебе образилась і перестала спілкуватися, саме після розлучення. Ну, це не стосується розлучення. Це я говорю вже за те, що у нас між нею є свої якісь особисті моменти, але це могло посприяти просто тому, що от зараз нам так важко налаштувати зв'язок. Типу, посварились ми не через те, що там в дитинстві їй було мало уваги чи щось такого плану, а через те, що я історію закинула. Ага, угу. Ви точно бачили цю історію? А ти вибачалась? Да, що стостоі було? Ну, якщо коротко, то до мене Віка не прийшла на день народження. Це було два роки тому, коли я тільки розлучилась. І мене всі почали питати: "Де Віка? Де твоя сестра? Чого вона не прийшла на день народження?" Базка є, сестри нема. Ах ти ж така сука, не забросила сестру. І я така: "Розізлилась", тому що я запросила, а вона не прийшла. Не знаю, не прийшла, не хотіла. В нас було вже тоді трошки напружено, тому що я розлучилась, вона не дуже підтримувала. Це вона казала: "Подумай, не треба. Ігор хороший хлопець, нащо ти спішиш?" І мені не вистачило підтримки саме мене, а не Ігора. І я така закидаю історію, кажу: "Я запрошувала сестру, але вона не прийшла. Але зате, коли треба їй було щось від мене, вона приходила". Угу, це теж така обіда. І я дуже шкодую, що я винесла це на загал, але, ну, типу, така я була тоді. Таке бачиш, я зробила, вже шкодую. Да, звісно, для чого це було? Треба, це наше особисте. Типу, це я не дуже люблю, коли на загал сварки виносять. А вона старша чи молодша? Старша. Є відчуття, що ти до неї тягнешся, тягнулася постійно, а вона тобі один раз відрізала, потім вона не хоче з тобою йти на контакт, і вона тебе відрізає. Я можу помилятися, я не знаю. Я думаю, що вони обидві з характером, якщо чесно. Вони все рівно, якби там не було, в них одні батьки, і хочуть там... Я розумію, що це дуже велика різниця, і ми, наприклад, ми з братом геть різні. Це зрозуміло. **Але мені здається, що це якась міні-конкуренція.** Бо це дівчата, дві сестри. Коли ти виставила сторіз, ти хотіла її назагал пристидити? Пожаріли тебе і пояснити людям, чому її не було? Історії було більше, типу, такий крик: "Зверни увагу на мене, я хочу підтримки!" Якщо чесно, я нічого поганого в цих сторіс не бачу. Ну, вона настільки жахлива, щоб переставати спілкуватися рік? Ну, для неї значить це було типу дуже важко і боляче. **Ви не знаєте, так, щоб прямо сказати?** То ні, розмови подивіться. Ну, вони характерні. Може, зараз я можу просто... Я дуже хочу зробити це. Я завжди за те, щоб робити це особисто, отак сісти з людиною і сказати, а не просто написати "Вибач" в смс. В нас зараз епоха невербального спілкування, і тому от маска. Можна голосове записати, відео, і все ж таки, це не важко. **Іноді в голосових питаннях можна стільки питань вирішити.** Можна посваритися, помиритися. Так, ми знаємо, є. Не перестань, пишіть голосові, багато мені, будь ласка, що я улюблена, та 4 А4. Коли зможеш, тоді і прочитаю. Мені потрібно висказатись. **А бачите, яка ситуація?** Коли вона транслювала ідеальні стосунки, люди такі: "Типу, блін, ти не показувала нам правду, що в вас все погано". Коли вона показала стосунки, вона вибачилася в третій особі зі своєю сестрою і винесла щось особисте. Вона все рівно, а навіщо? Це ж сестра, це ваше особисте. Вона має бути всередині у вас, там, не на загал. **Так, є таке.** Тому що, блін, дуже багато людей є в соціальних мережах, і дуже багато думок різних, виховання, різні погляди. І ми ніколи нікому не зможемо входити. І до мене ж дійсно це нарешті дійшло. **Твій дуже важливий етап в житті — це візаж.** Студія з візажу ти починала, це з 16 років ти казала, що саме макіяж і візаж став твоїм поштовхом до любові і прийняття себе. Це така віддушина була. Взагалі я почала з цього. Я пішла на курси, відкрила свою студію в 18. І всі в містці такі: "Ого, блін, річна дівчина відкрила свою студію". Мені батьки позичили гроші на студію, я закрила її через два роки чи три. **Хотівся ковід.** Хотівся ковід просто і все. Типу, тоді все так дуже сильно впало, і я зрозуміла, що я не хочу витрачати дуже багато енергії на це. Бо я вже не сиджу в студії, вже не роблю макіяжі. Я просто вже приходжу, як лялька, така: "Прийшла, пішла, прийшла, пішла". І закрила. І зрозуміла, що візаж — це круто, я його люблю, але от прям студія, бізнес — це не моє. Я постійно прогораю в цих бізнесах. **Ой, в мене були ще якісь бізнеси.** Так, в мене був Apple магазин з чохлами для телефонів. Мій партнер поїхав за кордон, коли почалась війна, і все. А, і все лишилось на мені, по суті. І ти не змогла його втримати? Я не хотіла його втримувати, насправді, не було сенсу. Я просто закрила зразу. **А що в мене ще було за бізнес?** Ніби все. А зараз з офлайну в тебе тільки нерухомість, чи щось іще є? Ти щось іще думаєш відкривати? Можливо, ви хочете ресторан? Ні, не хочу нічого відкривати. Я нічого не хочу. **А хлопець?** А він хоче? Звісно, йому подобається. Фізично, з не рахую. Якщо він тут, в Польщі, відкрив два ресторани і зміг, він не закрив, він їх продав. Ага, якраз на піку популярності. Він такий: "Що треба робити правильно? Продавати і їхати в Іспанію", бо він хотів поїхати. **Так, блін, прикольно придумали.** Класно. Ну, по суті, його суші були найпопулярніші тут у Варшаві. Ну, він уже більше ніж півроку цим не займається, тому це вже інші власники. **Розкажи про візаж.** Ти приділила цьому скільки років свого життя? Ну, багато, чотири. Багато. Так, зараз воно насправді є в моєму житті, просто вже в іншому руслі. Я зробила курси макіяжу, і тепер я там допомагаю дівчаткам полюбити себе. Я розумію, що я ще не прям, ну, ідеально сама себе полюбила, але я зробила дуже великий квантовий стрибок. **І дівчатка мені пишуть, надихаються.** От нещодавно: "Твоя жіноча сила — це те, чого я хочу навчитися". Блін, так тепло на душі, і всі ті якісь негативи, вони зразу просто проходять. Я той хейт навіть не запам'ятовую, тому що мені стільки приємного тепла пишуть дівчата, і це коштує набагато більше, ніж там реклама, гроші і так далі. **Ти сама свій макіяж робиш?** Цей макіяж? Ні, я люблю, щоб мені все зробили. Я встала і пішла. А важко тобі, як людині, яка розбирається в макіяжі, яка спеціаліст, їсти даватися іншій людині? Не важко. Ти казала, що це для тебе така віддушина. **Прямо від чого ти ховалася в той час?** Я не думаю, що я в чогось ховалась. Просто це моя була справа, якою я займалась, і мені було добре там. І в принципі, з цього все почалось. Якби не макіяж, то навряд чи би я стала блогером, тому що я пішла з темою макіяжів в блог і почала говорити про косметику, про ці дівчачі штучки. **Так, б'юті-блог.** Аж тоді, коли це було 18-й рік, тоді практично ніхто це не робив. І типу, я почала рости дуже сильно. Розіграші, машини почались, підписки, телефони. Воно все отак просто. І отак блог почав рости. **Покажу старі відео.** Я бачила старі відео, як ти фарбувалася, як ти починала тільки. Мені дівчата писали: "Таня, що за ту, що за помада?" Я така: "Боже, ти що, ніхто не знає цю туш?" А ніхто не знав. Я проходила курси по макіяжу. Я вам скажу, що це насправді прикольна тема, тому що ти думаєш, що там намалювати твоє обличчя, ти б нанесла, наклала вії, нафарбувала і все. Але там є стільки лайфхаків, дуже багато технік. Правильно навіть зекономити на косметиці. Ти думаєш, що тобі потрібно купити щось, а тобі дають список, і ти розумієш, що от я можу купити це, і все, цього мені буде достатньо. **А я раніше заходила в Sephora.** Так, мені все потрібно. Я до сих пір так заходжу, навіть зі списком. Sephora — це взагалі страшне місце. Просто може бути одна і та сама косметика, але зовсім по-іншому виглядати. Макіяж, тобто техніка, вона теж дуже важлива. Я ж починала з макіяжу, потім пішла в розіграші. **Така розіграші, розіграші, розіграші.** Instagram, заробіток, реклама. І така: "Стоп, я ж починала з цього. Мені це подобається, чому я цим не займаюся?" Я зробила свій курс, і в мене більше 2000 учениць уже, і планую далі продовжувати. І от це якраз той момент, коли я зрозуміла, що стоп, в мене є своя справа, якою я горю. Краще розвивати її, ніж іти з кимось, якимись партнерами, щось робити, їх рекламувати, їх просувати, і потім ще й лишатись. **Окей, а через курс можна навчитися через онлайн-курс гарно робити макіяж?** Тому що це ж прикладна штука, тобі ніби її потрібно зробити онлайн, щоб тобі руку там, можливо, поставили, показали техніку. Можна спокійно все. Це ж майже те саме, що ти бачиш живу, тільки ти бачиш це через телефон. Зараз, наскільки вже техніка продвинута, що там все прям ідентична картинка. Типу, дівчатка пишуть і питають, якщо щось не так. Я просто їм голосом чи там в кружечку начитую, як можна правильно це зробити. **Ми говоримо з приводу того, як ти приймаєш себе зараз, вчишся.** Давай так, ми всі завжди на шляху до прийняття себе, до розуміння себе. Це нормально, особливо жінки. Але в тебе ж було дуже багато комплексів у твоєму житті. Вони ще є, в кожному. В кожному вони є, але, будь ласка. Так, в мене теж є. **Давай поділимось.** Думаю, у мене список побільше буде, чим у тебе. Давай, що ти собі не подобається тобі в собі? Волосся мені зараз не подобається. Чого? Та бо посипалось дуже сильно. Блін, я пофарбувала, воно таке стало, якесь не таке, довге, не таке хороше. **Це що ще?** Об'ємне. А що ти? А що? Я ж на шляху любові до себе. Я ж насправді приймаю своє, воно мені подобається. Я його обіймаю, я дивлюсь на себе, кажу: "Гор, я така гарна". Так, це все, це все білий шум. **Давай, які в тебе?** Давай список собі витягую. Я тобі теж свій список накидаю. Блін, складно, чесно. Коли ти почала працювати над собою, уже якось поменше тих комплексів. Ну, так. Але ж ти все рівно сьогодні збиралась і сиділа. Та, ну да, окей, окей. **В якийсь момент мені здавалося, що я занадто низенька.** І в мене недовгі, красиві ноги, і я така: "Блін, сумно". Дуже довго я не любила свою фігуру. І така: "Боже мій, я дуже некрасива, в мене дуже некрасива фігура". Зараз я обожнюю свою фігуру. Так, хоча вона не ідеальна, там є і целюліт, ще щось. Ну, мені подобається. **А в тебе ж була булімія.** Це через нелюбов до свого тіла, звичайно. Вона з'явилася десь в 15. Я почала дорослішати і така: "Окей, мені не подобаються мої лишні кілограми". В мене їх на той момент не було, але я так думала. **Скажи, будь ласка, хто тобі нав'язав, що бути худою — це класно?** І хто тобі сказав, що ти маєш лишні кілограми? Мені колись це сказав хлопець. Він сказав, що йому дуже подобається, коли дівчата худі, коли в них видно ребра, коли вони такі от прям. Я така: "15 років, твій хлопець, який в тебе вже був?" Ну, я не хочу уточнювати, хто це був. Так, да, так логічно. **Тобі ще 13 було, коли ви почали зустрічатися.** Що вже все звели? Я розумію, що це не було свідомо. Типу, це не було спеціально. Якось це просто типу. Ти його не звинувачуєш? Звичайно, ні, в чому? Ми дуже сильно толерантно тут сидимо, говоримо про все підряд. Але ж він теж був дитиною. **Ну, окей, він тобі сказав цю фразу: "Я люблю сильно худих".** Ти така: "Думаєш, все, треба бути сильно худою, щоб подобатись". І все. І я, як це пояснити, просто почала їсти, а потім повертати цю їжу назад, щоб не поправлятися. Тому саме цей варіант до тебе прийшов. Я не знаю, я вже не пригадую, якщо чесно. **Я і сідала на дієту.** Там по суті не треба було. Я важила 49 кг на той момент. Це просто проблема в голові. І на жаль, зараз теж дуже часто зустрічається таке в дівчат. Не він, інший був. Я розумію, а не він, інший був, бо хтось нав'язав інтернет. **Ну, значить, в той момент в мене була слабка психіка, яка не витримала цього.** Значить, 100%. Ми всі там, та, там були. В му віо, ти що, прикалуєшся? Згадайте, вік страшний. Господи, мама, родані, гарюй. Я боюсь, що 20 років ще не можуть зібрати до рами свою. **Да, тому що я дивилась на ці дальні картинки, на ці дальні моделі.** Я така: "Боже, що вони всі такі гарні?" Тоді що було модно? Згадайте, запіка. Там взагалі. О, так, і от цей от група 40 п. В мене була, я думала, я сама. Блін, отріжу собі. Я постраждала. РХП, важила при вже тоді, зрості метр 68, 49 кг, 48. В мене 47 був мій мінімум. **Да, починаєш приймати себе.** Це комплекс. Було мій анорексія. До анорексії не дійшло. Це був розлад харчової поведінки через нав'язані всі ці стандарти. Потім в мене не було місячних п'ять місяців. Ми пішли до лікаря, мені там назначили буквально харчування, вітамін Е, фолієву кислоту і все. Відновило. **Знову ж таки, дивіться, ми говоримо про булімію.** Булімія — це РХП. Це не завжди. Тепер, а тепер анорексія — це дві різні речі. Булімія, анорексія і ожиріння — це все розлади харчової. Розумію, але в цілому це ж, Аля, різні речі. Як ти вийшла з булімії в цілому? Чи як ти це лікувала? Як це лікується взагалі? Як довго це продовжувалось? На роки чотири, може. Ти постійно? **Рога?** Ну, не постійно. Це не було кожен день. Це було періодами, ремісія і потім знову. Типу, і от так от воно було. Ти просто починаєш несвідомо дуже багато їсти, компульсивно переїдати через емоції і стрес. Ти їх заїдаєш, а потім тобі настільки вже погано, ти просто, як Шарик, і тобі хочеться, ну, це все вивільнити. **І ти дуже швидко емоційно цей стрес зганяєш таким способом.** Я згадала цей період, коли було модно це робити. В мене в школі так робили дівчата. Так, всі робили, але я не робила. Знаєш чого? Я була на 24 кг більше в свій час. Там я та велика жінка була. Ні, я не ригала. Я дуже щаслива. Зараз є в тебе бікуль? Я не люблю ригати. РХП — це не про ригання. **Та, ми ж про булімію говоримо.** Ну, йошкин модршкин. В мене хорошо. В мене РХП, в мене алексія. Що хочеш, тільки зараз в мене нема булімії. Ніколи не було. Тоді була волна лімі. В мене весь туалет, девки, ригали. Стояли, понімаєш? Я їх стояла, думаю: "Господи, дівчата, чого?" Чого ми вибрали ригати? Я не знала про те, що це. Чо, не я рішила, що я виберу нас в хаті. Я херачила, це я срала, а не ригала. Я срала. **Ми запікаємо.** В любом случае, никогда в жизни, ни в коем случае. Яких би дівчат, всі маленькі і дорослі. Да, всі маленькі, дорослі. Перед тим, як брати якісь таблетки в рот, і пішли до лікаря, спитали, чи можна. Як мінімум, до трьох лікарів. Отак. **Спасибі, я в перший раз чую про ці препарати.** Слава Богу. А які наслідки? Будете далі, чим бачите? Не треба так робити. Це дуже погана історія. Дуже, дуже велика помилка моєї мами, що вона сказала мені: "Ось, Віка, якщо хочеш, можна типу ходити в туалет". І щоб більше, що частіше. Я пробувала дуже багато дієт. Дюм, Дюма, лепесточки оці всякі. Оце сої, ліберда, яка була. І перець червоний я їла і кефіром запивала, просроченим. **І що тільки не робила.** Короче, в то потім появився. Я його раз з'їла, одну таблеточку, поняла, що воно не подіяло. Зробила собі другу таблеточку, і потім я тиждень срала. А як в тебе було? Приблизно така ж сама історія. Але щоб ви знали, що це препарат для дуже літніх людей, в яких дуже великі проблеми. Він спочатку для них був. І мені також подружки розказали, що це така тема, можна там зробити діла. **Дуже добре.** Я тиждень не могла їх зробити. Зранку випила дві пігулочки, така, цілий день пройшов. А там написано 6-7 годин. Така думаю: "Ну ладно, ще дві вип'ю". Напевно, на мій вес це не на мій вес. Що ж ми так собі представляємо? Да, да, це не працює. Вип'ю ще дві. Я була в Києві, одна в готелі. Почалася повітряна тривога, і почала бомбити. Я спускаюся. **Це було нещодавно?** Так, це було десь півроку тому. Це був мій перший і останній досвід вживання цього препарату. І короче, я пішла в... Я ж без серж. Я пішла в подвал, спустилася, сиджу до 5-тої ранку. Вже ніби можна. Ну, звісно, ти не спав. Да, в мене з 9-тої ранку вже справи, купа справ. Я вже відчуваю, щось крутить і крутить, знатно, прям урчить. Так, я така, біжу в номер. **Мені вже все одно на ці тривоги.** З 5-тої до 6-тої я капець. З 5-тої до 6-тої дівчата, була срала. В мене в мене піднялася. Я так люблю, коли вона розкривається. В мене я сиджу на туалеті, мене трусять живот. Отак от я сиджу. Ти не розумієш, я не могла годину просидіти. В тебе вже ноги. Я не Міла. В тебе я реально, в мене температура, гач, капот. Мене трусить отак от. Я розумію, що все, Єва, но це Піпец. Я визиваю швидку. **Да, мені було стидно їх визивати.** Я визиваю, якось добробут, по-моєму, які часно приїжджають за секунду. Да, да, да, приватно. Добре, що пята, що 6-та ранку. Я реально отак от лежала, і приїжджає швидка. Я їм все чесно розказую, тому що розумію, що скривати нічого не потрібно. Вони роблять мені крапельницю, крапельницю. Мені допомагає, мене перестає трусити, там все закінчується. **Тому що воно лело безкінечно.** Обізвожування дуже сильно. О, така худа була, напевно. Та не знаю, мені було все одно. Я зелена була. Він таки сидить: "Дівчинко, викиньте цей препарат назавжди. Цей препарат для літніх людей, для літніх. І ніколи такого не робіть, навіть одну-дві пігулочки. Це дуже поганий препарат". **І я не спавши, посавши.** Слава Богу, ця крапельниця, вона мене спасла, тому що він каже, що я б могла так декілька днів. Ти знаєш, тиждень. У тебе таке ж? Да, да, я ж кажу, в мене теж трусило. В мене теж зелена була. В мене отак от, типу, але саме прикольне, щоб ви розуміли. **Да, ти, ти, лихорадить.** Тебе просто, щоб ви розуміли, моя мама до сих пір має проблеми з зайвою вагою. Вона так вважає, що їй капець, що вона цей. Мама, все рівно, мене сидить на цих таблетосах. Ого, мамо, тобі не стидно ж? Запроче, ти ідеальна жінка, а ти все переживаєш. **А ми як до цього прийшли?** Ой, де не. А про прийняття себе і про дієти. О, привіт, стань. Слухай, а я уважний слухач. Знаєш, що цікаво? Короче, я помітила, що в тебе був запуск курсу. Ти прогрівала людей десь місяць на стоп. Єва, я не жартую. Сядь жопою, не здумай дьорнуть. **А що таке?** Впала карточка. Сій, попа сіла, підняла, встала. Не можна, щоб падала. ВС, верно. Ви що, театральні приколи не знаєте чи що? Якщо сценарій упав, в жодному випадку. Ми навіть в калюжу сідали, впав сценарій, сіла жопу і підняла. То що, шоу не буде? Все, продовжуємо. **Я бачила в тебе в Інстаграмі, що ти прогрівала людей десь місяць до продажів, до запуску.** Ти робила, ну, ти старалася, ти все робила для того, щоб цей курс вийшов вдалим. І потім ніхто навіть не побачив посилання, де можна оплатити. Тобто, це дуже дивно, коли ти місяць витрачаєш, навіть більше, на те, щоб зробити якийсь проект. **А скільки грошей там пішло?** Я думаю, угу. Чому ти не заробила на цьому? Просто в якийсь момент цей запуск перестав бути партнерським, і я втратила довіру до людини, з якою я це робила. Через що? І хочемо почути правду. Я розумію, я розумію, я розумію. Просто, блін, в мене є просто досвід, коли я говорю, а потім це, а людям. **Та скільки ти будеш переживати про це?** Просто скажи: "От, дивись, це одна з причин, чому я попала в ситуацію, де я місяць прогрівала, а потім не було записки в сторіс". Тому що, знову ж таки, моя доброта. Я думаю про всіх людей. Я така: "Ні, я не можу там підставити, не можу там підставити. Я мушу думати про всіх, а не тільки про себе". І потім я така: "Блін, треба було послухати все ж таки себе і не йти туди". **А що тебе смішило?** Ну, дивись, було так: до мене прийшли з пропозицією: "Давай зробимо партнерський запуск". Угу, давай. Не будемо говорити ім'я. Окей, це був... Да, щоб не. А ми не будемо говорити. Я просто... Ми запікаємо, але фішка в чому? Просто це мій кенд. Да, да, да. **Ну, розкажи, розкажи.** Ти чо, ні? Хай розказує. Чесно, мені ж цікаво. Ну, знову ж таки, є в кожного своя думка, і кожен бачить свою історію по-своєму. Я бачу її так. Почалось все перед смертю моєї бабусі. До мене прийшли і кажуть: "Давай партнерськи запишемо, буде круто. Це наша дитинка, буде супер". **Я така: "Добре, окей".** Я в принципі всім відмовляла завжди, тому що я розумію, в мене є свої реклами, в мене є свої проекти, і в мене немає часу на якісь інші спільні проекти. Але ця тема мені була цікава, запуски. І я така: "Добре, давай попробуємо". Тут вимирає моя бабуся, і я розумію, що я не встигну все зробити. **І плюс взагалі мені було не до того.** Типу, я йду просто на паузу, і ця пауза тривала рівно дев'ять днів. Тому що мені починають писати: "Типу, ну що, давай щось робити, люди чекають, команда чекає зарплати". Ну, звісно, звісно, зарплати треба виплачувати, треба команда чекає. Всі готувались до цього. Я під цим тиском така розумію: "Ну, треба, треба реально щось робити, тому що я не можу всіх підставити". **Просто сидіти і свою горе проживати.** І це знову ж таки моя, блін, добра душа, яка не може сказати: "Досить, Таня, я хочу зараз пережити ці емоції. Я не хочу видавлювати з себе те, що я не можу зараз себе видавити". Це був перший дзвіночок, на який я не відреагувала. Коли людина, коли люди точніше не приймають твої гори і не дають тобі час, а просто тиснуть і кажуть: "Ну, договір треба робити, треба, типу, давай, треба щось підписувати". **Думати, всі чекають зарплати.** А другий дзвіночок був те, що людина почала продавати моє обличчя без згоди моєї. Продавати, тобто свій окремий міні-курс, як працювати з... Я була головною героїнею, да, як я вела штунки типу нашої співпраці. А ми ще не почали наш продукт запускати. Тобто, ми його ще... Він вже почав продавати. **Так, так.** І це було, не запитував тебе, чи можна використати нашу інформацію. Да, не було, типу, у нас не було договору, у нас не було домовленостей взагалі. Це було так, типу: "Ти будеш на сайті, як моя учениця, типу, що ти в мене вчилась". Ти не проти? Сказала, що ти не проти, і він розкрутив це далі. **Ну, та я це бачила.** Так, потім вибачились переді мною, але мені казали навіть люди з оточення цієї людини: "Кажуть, ну, краще не треба пробувати щось робити разом". Ти сказала йому, що тобі це не сподобалось? Ну, звісно, я це ненормально. Типу, збагачуватись на фоні мого обличчя, не навіть не погодившись зі мною. **Це далі.** Це був другий дзвіночок, і я все рівно, то тобі мало було. Да, мені, мені, мені треба було отак. Ага, давай далі. Да, щоб до мене дійшло. Ну і все, і я така: "Я не можу". Я могла сказати: "Все, типу, ідемо в суд, чи там просто, типу, повертай всім гроші зі мною, і ти не будеш про мене там розказувати". **Ти не будеш використовувати моє обличчя.** Все, повертаємо всім гроші. Точніше, ти повертай, бо я не була в долі там, і все. І типу, розпускай все. Але я розуміла, що як мінімум там 500 людей купили цей продукт, вони чогось чекають. Команда, яка над цим працювала, типу, і я така: "Про всіх подумала, а про себе не подумала". **І ми запускаємось, ми прогріваємось.** Я говорю, що мені не подобається прогрів, я говорю, що нема реакції людей, що це не органічно для мене. Я говорю, що треба задіювати рілси, тому що рілси — це великий потужний інструмент. Це все не задіюється. І коли там уже вебінар пройшов, мені дають перерву на декілька днів, тому що я була дуже вигорла. Моя аудиторія вигоріла. **Я їду в подорож у Відень.** І бачу дії, котрі показують мені знову, що не треба. Досить, зупинись. І я зупинилась. Я розумію, що це є така стоп. Типу, чому я маю все робити на всю команду? Чому я маю ділитись? Ну, типу, я маю, це ж в нас певні домовленості, в нас є відсотки. Я ж не тільки для себе роблю цей запуск, я роблю для цілої команди. Чому я маю для всіх робити, а людина просто за моєю спиною, по суті, йде і робить? **Ти відчула себе використаною?** Так, да. Вона подись на неї, вона зараз розморожується. Ну, розморожується, уж дитина, от довели. А скажи, будь ласка, хорошо. Почекай, ти розіграла сумку. Тобто, ти класно себе повела після всього цього. О, тобто, не диви, для тебе, можливо, класно. Я себе повела для нього, скоріш за все, я не класно себе повела, тому що я зупинила цей запуск і не зробила нічого в сторіс. **Така ти дівочка, що мені просто так шкода.** Я так аналізую, сиджу зараз, аналізую всі ситуації, які в неї були, і вона їх сама аналізує, і вона тепер не може просто відпустити все і сказати, як є. Ти завжди думаєш, що блін, для нього це не так. А не всі подумають, що я така. На тебе, але люди... Так, я що, я щось не можу зрозуміти, як це називається. Скажіть, будь ласка, людина, яка ніколи не хотіла хейту, отримує один із найбільших хейтів в Україні. Взагалі, типу, ти в списку у нас, так, та да, я не буду називати ці списки, мені люди ці не платили. Але в цілому, типу, вона нормально отримує. Я коли відкриваю якусь... От, будь ласка, знайшли б ми з тобою канал "Гувернант". От, ми відкриваємо цей канал, от там хто я, там ти, і ось Красотка, теж там є, моя хороша Таня. Так, ти ж цей, ти що, тобі треба? Да, нормально, вона отримує хейту достатньо. Я розумію просто, що це все такий шалений досвід. І тепер, наступного разу, коли до мене хтось прийде і скаже: "Давай зробимо запуск партнерський", я скажу: "Тільки по запуску". Це стосується тільки запуску, чи може це стосується в загальному всього? Чи це реклами, чи це якісь особисті моменти? Що? Ну, я кажу, що може це, так, це може щось буде стосуватися не тільки запусків і там якихось рекламних речей. Може, це ти будеш переносити на інші якісь аспекти своєї життя. От, захищати себе, може, так, ти вже порозумнішала. Ти відчуваєш цей ріст? Якби я тут сиділа в 20-му році, а ви б взагалі були в шоці, наскільки я дозволяла людям користуватися мною. Але знаєте, що я думаю? Це ніколи не прийде. Слухай, я три-чотири місяці тому сиділа на цьому місці, не на... А жінка сиділа на цьому. Я наговорила на свій День народження, це був випуск, присвячений тільки мені. Було дуже приємно, і я наговорила купу всього, що в мене боліло. Угу, я отримала знатно за це від близьких людей, про яких я сказала. Ну, деякі вже не близькі, але я прямо отримала дуже сильно за це. І також рознесли це. Але знаєш, що? Я після цього, я така: "От, я можу". Я розкрила. Приходьте, виговорюйтеся. Ви знаєте, куди? Я закрила гештальти там, там, там. Після цього мені ще було боляче. Вийшло, ми розмовляли з тими людьми, з якими я проговорила. І це одна з них була мама. Ми не спілкувалися після цього, але в нас була така потужна після цього розмова. І чому ми тебе отак от витягуємо? Розумієш? Не тому, що ми хочемо тебе спровокувати. Правда, повір нам, ми на твоєму боці. І це все, ми витягуємо тільки заради того, щоб оцей реальний сеанс. Розумієш? Вивільни. Ти неймовірно гарна, ти неймовірно талановита. Єгор розуміє, говорить: "Стоп, Кан, стоп, стоп, стоп, будь ласка, давай не будемо створювати цей ваб". У нас там все окей. Я не сиджу і не питаюся Єгора, чи можна мені говорити. Просто дивись, він був, чому я дивлюсь на Єгора і така: "Типу, тому що він був в цьому всьому теж". Він брав участь в цьому проекті, і він бачив це все. Да, він бачив це все зі сторони, він читав кожну сторіночку, він все знає. А ким він був в тому проекті? Ну, ходи, підписував договори. Да, ну співавтором, нехай буде так. Це мій такий захисник і така холодна голова. Тобто я, як дівчинка, така, і він мені казав: "Таня, зупинись, не треба. Зупинись, ти бачиш, що, типу, якщо людина робить раз, вона зробить так ще раз". Каже: "Зупинись". А я така: "Та ні, коханий, мені шкода та люди, та всі чекають". Та я не можу так з командою, не можу так з людьми. І він такий: "Окей, я не буду наполягати, ти подивишся потім". Його холодний душ. Ти помітила холод? Да, він мій холодний душ. Іменно в якийсь момент з ним. Езря ти до нього поїхала в душ. Дивись, в нас є традиційна рубрика, називається вона "Питання чи дія". Тобі потрібно тягнути. Ми там думали, але скільки потрібно тягнути, все одно витягуєш все, щоб було цікаво. Ого, окей, починаємо з питань. Давай, сікуха. Що сіби? Розкажіть про свою фобію. Павуки. Ой, розумію. В мене була ситуація, в якій ти прибила павука. Була? Спасибі. Єгор мене покликав кататись на каяках. І це була така доріжка, дуже цікава. Дерева попадали, там павуки звисають з дерев. І я о так пливу, я ще не знала. Я ж, да, я ще не знала, що там будуть павуки. Я не подумала про це. Я про павуки взагалі. І ми пливемо, пливемо, і він каже: "Так, нахиляйся назад". Я нахиляюсь назад, ми пропливаємо бревно, і тут павук. Це було жорстко. Да, але, до речі, це трошки допомогло поборотися у фобію. Дія? Що? Читай вслух. Що там? Що там? Прочитай останню переписку з хлопцем своїм. Можна? Ну, я розумію. А, да, всякі пожарні уточняю. А чому Instagram? Отк в Instagram переписуєте? Ілля, у тебе свого хлопця нема? Ні, то що ви там отправляєте? Дочі, пока, давай мені тег, давай сюди, давай мені, мені, давай, давай, давай, давай. Чекай, дай подивлюсь. Та ні, нічого страшного, я ж поки не показую. Це в екран, дай я подивлюсь. Та покажи. Та що там? Я не буду сильно крутити. Блін, прикольно, що... Сумасшедше на ці ваші, блядь, мене. Лі, сприч на жопі. Подивись, що це? Зачем мені це надо? Так, так, я шукаю вже. Я вже відкрила, поняли, галерею. Це переписки, я шучу. Так, ну що, скасований виклик, скасований вхідний виклик. Кинь мені відео, кіно, кочева, ділові відносини. Єгор, виходь. Ти розумієш, що не встигнеш? Тобі 20 хвилин їхати. Вхідний виклик, вхідний виклик, вхідний виклик. Коханий, не чути. Пиши тут у тебе. Ні, познаній. Чого мені 21 хвилина? Три точки. Я казала тобі, каже: "Почекають". Спасибі, Єгор. І я просила виїхати раніше. Так, ви запізнилися через нього. Слухай, слухай, слухай. Вона переслала його. "Почекають", і каже: "Але зараз чекаю". Я сумно, що ти забив на моє прохання. Точка. Відстоюй свої кордони. Все, він теж. Я не забив, відстоює свої кордони. Я бачу, якби не забив, ти б вже був тут. І скидає йому карту. Тут от він каже мені: "10 хвилин до тебе". Написала, що це не проблема, що я запізнюсь. Да, написала. Да, ти написала, що це не проблема. Писала, коли було без 101. Да, тоді вона писала. Да, я думаю, там всі запізняться, Єгор. Ну, ти геній, молодець. З ранку тут чекаю. І тут рості, кростік. Пише: "4 хвилини, 2 хвилини, вхідний виклик". Це він пише. Я ж кажу, як Ростик пише. В мене хлопці так роблять. Типу, я думаю, там всі запізняться. Пише Єгор: "4 хвилини, 2 хвилини, вхідний виклик". Все, в них закінчилась переписка. Ура! Ти змогла? Чи ти не хотіла показувати? Це дуже смішно. Та я не то, що не хотіла, я просто ж не знала, що там може. Він поки я тут сиджу. Мені Ісько кинув. Хто там його знає? А він якраз дрочить там ззаді. Да, а ви кидаєте інтимчики одино деколи. Да, особливо на відстані. Котя, чого ти мені не кидаєш пічку свою? Не влази в камеру, руснік. Саме на цьому моменті з'явився тут питанячко. А який коментар від підписників найбільше тебе зачепив? О, це дуже цікаво. Боже, якби я пам'ятала всі коментарі, які зацепили. Я пам'ятала і коментарі, які мене зацепили. А то ж мене всі зацепляють. Мене бісило, коли мені пишуть: "Останній подих 2:0", "Останній подих 3:0". Я така: "Це ма, ну в мене на весіллі з Ігорем була фраза 'Останній подих', типу, до останнього подиху". Точніше, Господи, боже, татуїровка. А то було смішно. Ну і все, і тепер там в мене другий хлопець пишуть мені: "Останній подих 2:0". Тепер на Єгора кажуть: "Останній дах 3:0". Але я люблю цифри, так що може воно щасливе. Давай будемо приймати це, що це просто весела підйобка. Да, це весела підйобка, нічого такого складного нема. Але тебе це заціпляло раніше? Ні, я кажу, що мене це бісило. Я така: "Думаю, просто вони, якби, мій досвід завжди перекладали на мої стосунки наступні". Було таке, що я думала, що я ні на що не здатна. І все, маю через чоловіка, чоловіка свого, іншого чоловіка, того чоловіка, любого чоловіка. Любий чоловік для мене — це, типу, проблема. Коли мені говорять, що я, типу, ескортниця. Назвати мене ескортницею — ок, будь ласка. Ну, коли мені напишуть отак, саме красиво розпишуть, типу, Аля, там знаєш, що, типу, якби не там чоловік, або там, якби там фамілію не називали, от, то вона ніхто. І я така: "В смислі, ніхто?" Сечас, сука, давай. І починаю, знаєш, так достати мою історію, оці толмути, оці, де я жерла землю і все таке. Сказати: "Слиш, ти пень". От, хотілось, хотілось, от, хотілось. Хотілось всю історію пограти. От, але я нічого не робила з цим. Ну, просто це йшло вже. Доказала, що це не чоловіки. А ти? Я не доказувала, я просто їбашу, я працюю. Нема часу. Що ти згадала? А я згадала, коли під час розлучення мені дуже багато писали про те, що я винна в цьому всьому, що я була весь час якась не така, що це все через мене сталось. І я, типу, така: "Блін, ну ми розлучились, ну це дійсно болюче". І що ці теми прямо, тема ціла. Да, ми так само, тема одна. Все, бачиш? Давай. Ну, я думаю, що в мене також тема, але я просто запам'ятала той коментар. Блін, класно. Далі розкажи, які твої якості вважаєш дуже хорошими? Ну, колись я думала, що моя доброта — це дуже хороша якість. Це хороша, хороша, а вмієш нею користуватися? А нею користуються інші. А інші вміють, бачиш? Ходять. Які ще якості ти вважаєш себе класними? А я дуже цілеспрямована. Я дуже добре. Я розумію, що цим користуються, але і клас, і погана одночасно. Так, тому що я знаю, що мої дії певні, вони допомогли багатьом людям стати кращими, зробити своє життя кращим, і вони кайфують від цього. І я кайфую від цього, навіть якщо там є якісь моменти. Байдуже, я смішна, правда? Я рідко це показую, але... Да, я смішна. А Єгор знає, з ним я прямо от така, як я є на всі 100%. Це, до речі, і було таким моментом, який мене, як правильно сказати, заворожив. Що? Що ти з ним? Так, я з ним могла бути собою завжди, такою, як я є. І він ніколи мене не засуджував, ніколи. Він завжди приймав мене такою, як я є. Є далі? А питаннячка? Хочеш сі забрати? Яке було найбільше розчарування в людині? І за що? В подрузі? Угу, ми не будемо казати, хто це. Була, ми не будемо казати, хто це. В мене було дуже багато подруг. Ну ладно, не прям дуже багато. Коли ти довіряєш максимальній людині, коли ти думаєш, що це твоя людина на все життя, і ви колись в старості будете там такими бабками, якісь ламбу сідають, типу, і їдуть, такі круті, такі щасливі. Але потім приходить дуже велике розчарування. Ти ніби починав дружити з однією людиною, а потім вона зовсім іншою стає. Ти така: "Ну, це напевно вже в якійсь мірі моя проблема. Я не прийняла цих змін, і вони були мені неблизькі". Прийнято? Йдемо далі. Подаруй глядачці залу щось своєї сумки. Ого, я не знаю, чи там в мене є щось таке, що можна дарити. Сіть сумка, тампон. А, Боже, вона така маленька. Бубочка така. Що за сумка? Покажи, покажи. Извині, па, конечно, красива. Дякую дуже. Так що я можу подарити? Все, покажи, чи просто щось витягнути. В мене тут є камінь мій, я його камінь, я його ношу на удачу. Вау, я дуже вірю в енергію, в каміння, це все. А можна його потрогати? Або не можна? Ну, ти уверена, що можна трогати? Я думаю, що не. А, давай не будемо. Я не соєверна, я не знаю, чи можна це. Кажеш, я не соєверна, і носи камінь. Гля, нормально. Ну, я по вашому, що я ідіотка, чи що? Ця каже, що я архапешниця, ця каже мені, що я суєверна. А це взагалі театральна історія. Всю життя була. А ц з камнем ходи, каже Віка. Ну, ти суєверна, звісно, ви странні всі, чи що? Понаставляли діагнозом з собою, розберіться, блін, теж. А мені просто, щоб ви розуміли, моїй подружці так само подарували обручалку, але не на той палець. І вона сказала, типу, отак от відкриває цю штучку, коробочку, каже: "Це тобі, мана така". А, але це не на той палець. Вона така: "Клас, дякую". І що, розуміли? Вона два тижні плакала. О, по... Ну, мене просто не було очікування такого типу. Ми були на той момент декілька місяців разом, і я така: "Окей, типу, ще рано, я не хочу". Я йому, в принципі, казала, що ще трохи рано, не треба спішити. Але кольчик красивий. Ні, воно красиве, просто воно не на той палець. А, воно велике на цей, ми поняли, з нами. Да, в багатьох дівчат, жінок є така проблема, що вони зараз живуть на дві країни. Інколи чоловіки навпаки в Україні, а вони виїхали в Європу або в інші країни, і приходиться жити на дві країни. Як це? Стосунки на це складно. Стосунки на відстані, звісно, ти сумуєш. Ви постійно говорите по телефону, вам не вистачає один одного, ви засинаєте в різних країнах. Що, ванільно? Дуже ванільно. Ні, будь ванільна. Боже, та господи, для чого тоді жити? Я не розумію. От я ж кажу, я збоку точно так само виглядаю, коли про Ростка. Напевно, розка просто кажу, це виглядає, ну, типу, смішно. Ну, це реально смішно. Ну, ти поплила, ну що? Ну, це ж прекрасно, влюблена. А от я хотіла спитати, а не здається тобі, чи думала ти про це, що через те, що ви на відстані, і ви часто друг з другом скучаєте, в цьому і тримаються ваші стосунки? А во, ну таке є, насправді. А оце, можливо, навіть і гарно, ти знаєш, коли... Ну, не завжди це гарно, не завжди це гарно. Тобто, коли вони, коли все-таки вирішать, вона може і не хоче переїжджати, бо вона боїться. Вирішить жити разом довго. От, то ми ж, откуди ми знаємо? Ну, вона переживає, вона каже, що вона про це думала. Ну, дивись, в будь-якому випадку, навіть коли пара там два роки разом або там три, і вони розлучаються на місяць чи на два тижні, байдуже, чи навіть на три дні, вони потім дуже сильно знову, як магніти такі. Ні, якщо це на постійній основі, ваші стосунки ці постійні, вони побудувались у вас на відстані. І насправді, в якийсь момент ти ще й навіть проходиш вірку на міцність в таких стосунках, коли ти на відстані. Тому що, ну, по суті, ми там мало ражимо, він може робити, що хоче, я можу робити, що хочу, хто може робити, що хоче. Я не поняла. Ну, типу, на відстані. Як ти, як ти будеш слідкувати завжди за людиною, що вона робить, де вона, де вона ходить? Думаєш, чи що? Ні, я просто кажу за те, що коли ви на відстані, це теж додаткова перевірка, і це круто. Бо коли ви на відстані, можете бути вірні один одному, тоді і коли ви разом не буде жодних проблем. Окей, я покажу. Я просто тебе питаю про те, що ви будуєте стосунки, в вас вони почалися, і вони в вас тривають. Мими, на і ви кажете, ти кажеш: "На місяць уїжджаю туди, уїжджаю". Ну, звичайно, ви будете скучати, дру. Як ви сім місяців прожили, якщо ти на місяць уїжджаєш? Почекай, ну це нормально чи не думала? Чи є в тебе страх, що коли ви поселитеся все-таки в одній хаті надовго? Ну, ми жили останні два місяці разом в одній хаті. Два місяці, да. Та все одно потрібно уїжджати. Я вам скажу, навіть коли у вас вже довготривалі стосунки, ви живете постійно 24 на 7 разом, то потрібно іноді роз'їжджатися, щоби засумувати один за одним. Це дуже корисно. Я розумію, про що ти кажеш, але я тобі кажу, що це не так. Можливо, їх схема зараз, вона вимушена схема. Можливо, вона найкраща. Я в неї питаю, чи вона думала про це, більше нічого не питала. Про що? Про те, що це може бути проблемою, коли вони з'їдуться, понімаєш? А саме за те, що це буде проблемою? Ні, я думала просто про те, що навпаки класно, бо ми встигаємо скучити, і плюс перевіряємо свої стосунки на відстані в такому. Але в цілому люди бояться стосунків на відстані. Ти не переживаєш, що він може зраджувати? А він не переживає, що ти можеш там йому зраджувати? Це серйозне питання, звичайні питання, які це нормальні питання. А на початку, напевно, були і думки, і страхи. І ми спілкувались про це. От, але все супер, все добре. Ми завжди обговорюємо це, наш все супер. Я поставила камери вдома, я йому повністю довіряю. Все супер. Тут в мене дівчата бігають, фоткають його покустам. До речі, в мене таке буває. Да, з колишнім чоловіком подружки скидали або сниці. Да, да, подружки, не подружки, а люди просто з вікна фоткають. Ми що, розлучення? Вони фоткають, він там ідесь. А в процесі шлюбу вони фоткались? Ні, ні, не було, не було. Він і не ходив по су, не цікаво ж тоді було, коли вони були в процесі шлюбу. В мене б, наприклад, були стосунки, де ми розстались, і мені почали прислати, як він знаходить собі нову дівчину, як він на побаченнях, підписники. Я така: "Спасибі, може, все, хвати. Я і так хлі собираю, рамуби хватит". Є таке. Ну, мінус публічності. Ну, мене один раз таке було, було сумно. Але в тебе ще боліло? Да, в мене тоді ще трохи боліло. Ти зараз живеш в Івано-Франківську? Так, ти пробувала своє життя в Києві, правильно? О, так. І ти сказала, що це дуже дорого для тебе. Угу. Хоча ти ж мільйонерка, але я все рівно раціональна людина. Я ж розумію, що за ті три місяці я потратила близько 15 000 євро, я могла купити півквартири в Франківську. Як інвестицію, і потім собі заробити. Та що в Франківську такі ціни? Я купила три квартири по 25 000. Ви основна квартира, вона коштувала 200 000 плюс ремонт ще 200. Я все дивилася. А то інвестиції тобі не сподобалось життя в Києві? Ну, в мене квартира коштувала 3000 є, тільки оренда. Угу, це без комуналки. Це просто оренда. А плюс транспорт, їжа, ресторани, магазини в Києві. Все. А там неможливо не купляти. Ти ходиш по тих магазинах, там все таке гарне, ну як не купити щось? А в Варшаві ти тратиш менше, звісно. Тому що нас хлопцям ту молодець. А, але в Варшаві ти в курсі, що дорожче? Та, але кажуть, що в Польщі дешево. Я дуже сильно сміюся, бо у Варшаві дорожче. Так, квартиру за 2000 доларів, і вона теж дуже красива, і дешевша, типу, ніж у Києві. Не те, що не сподобалось, просто ще в той момент якраз Єгор з'явився в моєму житті. Я така: "На три країни я вже точно не зможу жити". Ну, це буде тотумат, на так, на три міста, типу. Сорі, Івано-Франківськ — окрема країна. Все-таки вона каталась, той Дубай. Я так і думала, не так, не зря ті мільйони. Я там не була, до речі. Ми почали. І ти вже тричі проговорили, що квитки — це дорого, втратила, готель — це дорого в Києві. Дорого. Але ти багато заробляєш, бренди. Ти собі не купуєш дорогі? Ну чого? Я купую сумочки. Я дивилася, там не було сумочок. У мене купа сумочок, Баланга, тамран. Окей, це було застаріле відео, там де ти казала, що... Да, це було дуже старе відео. І я пам'ятаю, я казала, що ні, бренди — це не моє, я не хочу це все купляти. А потім після цього відео я почала все купляти. Окей, але ти акцентуєш увагу, що там дорого. Там дорого, може, це... Не знаю, такий момент виховання. А батьки завжди говорили, що все дорого, дорого, дорого. Ну, ти економна взагалі? Ну, ти ж не економна, як де? Насправді, чого ні? Буваю економна. Ну от на готелі зекономила, до тебе приїхала. Насправді, я могла б дійсно набагато більше витрачати, але деколи я така: "Сключає голову". Окей, нащо мені та сумка, якщо зараз вона мені принесе якийсь певний час задоволення, потім поставлю і стоїть в мене. В принципі, так і є. От там є якась одна сумка, з якою ходжу і ходжу, і не можу від неї відлипнути, а стоїть ще там п'ять на тисячу, десять доларів. Я така: "Блін, нащо я то купляла?" Не знаю. Тобі не приносить це задоволення? Не можу сказати, що мені більше подорожі приносять. Я краще в подорожі пахаю. На подорожі тобі не шкода грошей? На інвестування теж не шкода. Скільки в тебе зараз є квартир? На даний момент чотири: три маленькі, одна моя. Має питаннячко. Скажи, будь ласка, хто тебе навчив цієї фінансової грамотності? Звідки вона взагалі в такої юної дівчини? Дякую. Я не можу сказати, насправді, що я дуже фінансово грамотна, але Єгор — внесок тут є трошки. Він тебе заставляє економити? Ні, ні. Він просто каже, що я тринькаю гроші на те, що не варто тринькати. Каже, навіть ті самі ресторани, заклади. Тобі в сенсі, воно мені потрібно? Ми пішли в заклад, просто 10 000 отак. А ти тринькаєш гроші? А свої і його? Спершу його, потім свої. Їш вдома? А я в ресторані. А ти готуєш вдома? Готую. Серйозно? Що ти готуєш? Лазанья, паста з креветками, борщ. Чому то тебе так здивувалося? Люди готують. Я просто, напевно, рідко це транслюю, тому може... Ну, я перший раз не бачила, що вона це транслювала, тому я питаю. По-друге, коли людина зайнята і в неї дуже багато роботи, наприклад, я не встигаю. В мене два варіанти: або я посплю, або я буду готувати вночі. Я вибираю поспати. Це ж задоволення може бути. Тобі задоволено? Ну, значить, я питаю. Я ще раз кажу, вона не транслює, тому я задала це питання. Тепер мені цікаво, часто готуєш? Чи ти просто, коли тебе задоволено? Не часто. Десь може два-три рази на тиждень. Може два. Ну все, супер. Просто я ніколи не бачила тебе в сторіз, там нічого немає. Я щось, якщо чесно, коли готую, то телефон не дуже типу беру. Я просто стою, готую в кайф. Там приготувала, Єгор, кажу: "В мене мурашки". Така: "Супер, клас, подобається". Реально, в нього завжди мурашки. Ти тільки для нього готувала, чи взагалі готуєш постійно? Чесно, чесно, напевно, тільки для нього. Ага, то що ти питаєш? Цікаво, я борщ вперше приготувала два місяці тому. Я не знаю, як це пояснити. Це, звичайно, можна пояснити, ти закохана. А звідки в тебе таке розуміння, що тобі потрібно купляти нерухомість? Об'єктивно, у юної дівчинки 25 років. І це до тебе прийшло давно, і ти розумієш, що тобі потрібно прямо інвестувати, не просто купити собі. Це не те, як наші батьки казали, що тобі потрібно стилі, знаєш, щоб було невеличке, але своє. Напевно, я дивлюсь зараз на старших людей, які нічого не мають і працюють десь в магазині, там продавцем або на станції, там на заправці, чи ще десь, продуктовому закасі. Я така: "Блін, я не хочу такого життя". І треба щось придумати собі на майбутнє. Бізнес — ну, це не моє, я вже пробувала, важко мені з цим. А в мене була студія, я її закрила. Тому я подумала: "Блін, інвестиція, чому б ні?" Мені чітко розказали, скільки я вкладу, скільки я отримую. Плюс це компанії, якій я дуже довіряю, тому що я там свою квартиру купувала. От і я собі вклала в квартири. А в тебе немає такого відчуття, що ти це готуєш собі, подушку безпеки, тому що ти боїшся, що твоє блогерство і твої заробітки закінчаться? Немає. Ну, я знаю, що я завжди придумую, що робити. Типу, в мене не буде такого, що я сяду, така: "Боже, чим займатись?" Чим займатися? В тебе немає страху, що зратиш всі свої гроші? Ну, закінчиться блог, наприклад, все, закінчиться. Буду жити, буде нерухомість. Вона ж на це і відкладає. Я ж питаю, нема страху? Насправді, в якійсь мірі я розумію, що це колись станеться, і мені навіть цікаво, тому що я розумію, що це почнеться трошки інше життя. Типу, я вже не буду весь час в телефоні, може, піду займатись чимось іншим, може, відкрию знов свій салон, чи стану топовим візажистом у світі. То його знаю. Ого, прикольно! То ти собі вже допускаєш цю думку, що може щось статися з настою, і в тебе є план Б, умовно? Так, так. Прикольно. А давно ти це зрозуміла? Це відчуття в тебе з'явилось? Бо в мене таке відчуття, що ти дуже трусилась за своєю сторінкою раніше. Я трусилась, тому що я, блін, багато над нею працювала, і було шкода, якщо щось станеться. І в мене був такий момент, коли в мене вкрали сторінку. Я тоді якраз почала дуже рости. Я закинула відео, де я плачу: "Боже, в мене вкрали сторінку, реально". І вкрали в мене 8 000 доларів, вимагали. Це сталось взагалі так по-дурному. Я не хочу розказувати, тому що я розумію, що просто зараз такі: "О, так можна", і будуть таке робити. Оце я повернула сторінку. Боже, нахера це робиш? Там 18, тут 18 поставили. Я повернулась, рілолала. Тоді в той момент, напевно, я боялася, що все, я втратила. Напевно, то видно, що я втратила сторінку — це кінець мого життя. Як я далі буду жити? Коли було? Давно? 18-й рік, напевно, десь там стався той лавний момент, де я трошеки десь у 20, напевно, коли я стала трошки на ноги. Я зрозуміла, що от я можу десь в 20, напевно, я можу купляти недвіжку. Да, я купила квартиру за 200 000, типу, така: "Окей, якщо щось, я продам квартиру і буду ще жити, ко час на ці гроші". А ти не боїшся дивитися на свої сльози от на відео? А ні, на таку істерику. Та що там боятись? Типу, ну в тебе якось трошечки... Ну, ти подивишся потім на монтажі, на відео, як ти реагуєш на цю істерику. Та ти боїшся, що люди побачать таку істерику? Ну, взагалі побачать тебе такою? Та я часто таке показувала. Чи ти сама не любиш просто себе такою дивитися? Е, в якийсь період я дуже багато плакала на камеру. Я показувала часто свої сльози, і, скоріш за все, мені хотілось, щоб мене пожаліли і сказали: "Таня, все буде добре". Мені було так сумно, і навіть плаксою мене почали називати, і це вже до мене прилипло. Блін, навіть зараз пишуть: "Плакса, плакса". Уже зараз я не показую цього, бо я розумію, що це такий емоційний момент, і не всім треба про нього знати. Це моє, мене болить, я собі справлюсь з цим. Типу, колись я була дуже відкрита, я дуже багато розповідала про себе, я дуже багато показувала, і потім це зіграло злий жарт зі мною. Я от розкажи про цей злий жарт, як воно зіграло? Ну, багато хейту було. Не всі тебе будуть любити, і це нормально. Не всі тебе люблять, не всі дивляться на тебе там захопленням. І колись я цього не розуміла і не приймала. Я така: "Як мене не всі люблять?" Тому що мене в дитинстві не всі любили, і, скоріш за все, в блог я пішла для того, щоб доказати, що я класна, що мене люблять. І я завжди була ідеальною. Я старалась бути ідеальною, я хотіла, щоб все було так, як має бути. Не дай Бог, я покажу себе якоюсь не такою в сторіс — типу, кінець світу. Зараз переживаєш, ідеальна ти чи не ідеальна в цілому? Ну, ти ж не помічаєш. Зараз це вже не так, як колись. Тобто, воно 100% залишиться, як не крути, бо це типу психологічна проблема. Але це вже не так, як колись. Колись я боялась з маскою знімати відео, без маски, точніше. А ти зіштовхувалась з хейтом же, ну, досить часто за свою інтернет-діяльність? Так, і йт love. А коли ти набила татуювання рік тому, коли я була розлучена, уже, і мене ж хейтили. Але зараз я шкодую. Я б зараз його вже стерла. Чого? Мені психолог сказала, типу, каже: "Тебе настільки ранив той хейт, що ти прям захотіла закарбувати це слово в себе на руці". Що на такому видному місці, хоч воно і перекреслено, але воно є. Я постійно нагадую собі про це, який хейт. Ти пам'ятаєш, і дався найболючіше? Після чого він був? Напевно, розлучення, коли в мене було дуже багато хейту. І я така: "Блін, чому вони приймають мій вибір?" А тобі ще й так засуджують. Мені так погано, мені так складно, мене ще й засуджують. Мене ще й ще якась не така, я не так зробила, показувала дальні стосунки, брехала. От, а ти розумієш, чому люди тебе взахи? Да, я розумію, звісно. Ну, тому що я показувала і дальні стосунки, і тут я така: "Ми розлучаємося". Да, кінець історії. Але ж ти розказувала про те, що ти весь цей час показувала все і була занадто чесна. І зіграв злий жарт. Так, де ж ця чесність справ? Ну, в плані від стосунків? Чи це стосунків не стосується? Не знаю, як відповісти насправді на це питання. Можливо, воно не те, що не стосується, а є просто момент, який я приховувала. Типу, сварки наші приховувала, тому що мені завжди казали: "Не винось сварки назагал, тому що ти з людиною помиришся, в тебе з нею все буде добре, ти її будеш далі любити, а всі будуть налаштовані негативно". В принципі, це стосується і дружби. Точніше, коли ти виходиш з подругою на каву і починаєш: "А мій такий, а мій сякий", і на другий день така: "О, моя любов". В тебе пройшла ця емоція, ти думаєш, який він поганий, вже так. А подружка така: "Сить, розходься з ним, він поганий". Я ж також дуже рідко бажаю, що потрібно розказувати якісь свої болі. Ну, це мудрість, яка проходить з часом. В мене, я колись... А які ти висновки зробила після цього удару для тебе? Ну, по-перше, ти розлучилася, тобі і так дуже боляче. Люди не знають, що між вами було, вони звинуватили в усьому тебе і не прийняли твій вибір, розлучитися, і відчули, напевне, себе обманутими. Угу, так. Які ти висновки зробила з можливих дівчат спитати? Я думаю, вони знають, хто був підписаний на Таню в той час. Після розлучення в мене виникло тоді тільки одне питання: "Чому ти обрала транслювати ідеальні стосунки і не транслювати сварки, замість того, щоб взагалі не транслювати нічого?" Тому і звалилось стільки хейту, через те, що все було дуже гарно, була дуже гарна картинка, були дуже позитивні емоції, і так різко все обірвалось. Дякую! Там гарна картинка, де в тебе відео дев'ять чи вісім років назад, де ви біля BMW і під якусь російський реп. То це він танцює, це гарна та картинка. Та гарна. Я цю гарну картинку вищо всі побачили, бо це настільки крінж, яку я поймала. Сьогодні сваримось в моменті відео. Це той час, коли таке було? Ні, це тільки почала набирати. АТО мі, але сам факт, просто я наска гарна картинка, і в мене сразу перед очима цей... Це ж така, типу, да, дуже гарна картинка. Чому я показувала? І картинка, для когось це картинка, а для мене це були ідеальні моменти, які дійсно були ідеальні. В ті моменти я хотіла їх показати, і, напевно, я хотіла, щоб ці стосунки були такими. Тому я і такими їх транслювала. Це те саме, що зі мною. Я себе показувала такою, тому що я хотіла себе такою бачити. Але довгий час я не була такою. І навіть я зараз не ідеальна. Тобто, я завжди хотіла бути кращою, і це був мій спосіб бути кращим. Угу. Чому ви вирішили розлучитися після дев'яти років шлюбу? Цікаво, як ти тоді пережила цей момент? Що стало цим редфлагом, поштовхом для того, щоб розлучитися? Ми дуже часто сварились, дуже-дуже часто. Ледь не через день. Питання: можна я доросла жінка, мені треба трошки розставити по таймінгам? От це всього. Тобі зараз скільки років? 25. А коли ти... В мене питання одне: математика все-таки. Значить, коли він запропонував жити? Поняла, ви почали зустрічатися в 14 років. Дуже часто стосунки, які починаються так рано, вони закінчуються розлученням, тому що люди ще не сформовані, і не всі разом сформовуються гарно. Йому було 17, коли ми почали зустрічатися. Як так вийшло? Розкажіть, будь ласка. Чого не посадили? Він теж був неповнолітній. Треш, дівчатка, ми просто зустрічались, цьомкались і все. Трошки в сторону сім'ї відійду. В тебе класна сім'я, в тебе сім'я — приклад стосунків, які повинні бути в твоїй голові. Тато в тебе видно, що він зацікавлений повністю в твоєму житті. Тобто, він є, він присутній. Аль, добрий день, моя красотка, моя принцеска, моя лучша, моя сама-сама вперёд, моя зірочка. Давай, вперд! Ну, то є, ти було те, чого немає більшості з нас тут сидячих. От і в мене це питання: а як тато відреагував, коли ти в 14 років бігала на свіданочки? Ну, а він дізнався про Ігора, коли моя сестра виходила заміж, і Ігор пройшов з однією трояндою на її весілля, її привітати. І я така: "Це мій хлопець". Тато такий: "О, це хлопець, молодець. По-перше, не побоявся познайомитись, подруге квіти приніс сестрі". Ну, він познайомився з ним, він його вже знав, і він такий: "Окей, Ігор, поговори з ним, типу, будь ласка". Ну, я якби можу, якщо ти щось зробиш, Танюш. І що? І все. І ми почали зустрічатись, по-дитячому гуляти, типу, дитяче гуляння. Да, тобі 19 років, тобі роблять пропозицію. І що, тато твій каже? Каже: "Може, почекай". Тато бачить, молодець. Я така: "Ні, тато, ні, я не буду тікати, я його люблю". А ще в тата був такий прикол: він говорив, що до одруження ви жити разом не будете. І тому ми дуже спішили одружитись, тому що ми хотіли вже жити разом. Ми чотири роки вже були разом перед цим зарученням. Я все-таки з тих людей, хто вважає, що це неправильно. Я теж вважаю, що це неправильно, бо ми не знаємо, які люди в биту. Ми не знаємо просто побут. Він, ну, він майже руйнує все. Тому, типу, наприклад, коли я чую, як мами моїх подружок розказують, що, типу, ай-ай-ай, до весілля не живеш — це сякова історія. На жаль, я не знаю. До речі, мені цікаво, зараз вона присутня чи ні, тому що вже покоління змінюється, і чи буде це також змінюватись. Але є і інша медаль, і інша сторона. Це тема, яку я тільки що вам сказала, коли жінка приїжджає до чоловіка і починає йому жити у нього там. І, ну, в принципі, вже ж все добре. Починається стільки носочків, да срачки, болячки. "Вікочка, пійди, а то зроби, а то зроби". Віка, а де там то, а де? Ей, ей, а ти, ей, постійно. Постійно поїхали туди, все, відміняй свої діла, мені треба срочно допомогти, що мені по бізнесу там. Ну, ти в цілому, типу, в... Да, а ти і так все добре. А нафіга йому робити пропозицію, якщо ти вже і так у нього вдома? І ти не то, що йому не можеш зрадити, ти не виходиш, бо в тебе дуже багато діл, просто, ну, дохера ти роботи. Так, нам треба зробити ремонт. Так, зараз ми переїдемо на нову квартиру, вибираєш. Тори, да, і вся моя молодість походить, іде туди. І в мене тепер питання: хто я? Не поняла. А в мене дівчата є, які мені робили пропозицію, типу, уже 10 років, все таке. Я кажу: "А як так будемо?" А мужики кажуть: "Так і так, все ж хорошо". І тепер непонятно, хто правий, яка ситуація права, яка ще позиція права? Що, не треба дітей своїх віддавати, чи навпаки? Можу сказати, що є така штука прикольна, вона дуже називається пропозиція, але після пропозиції не обов'язково одразу одружуватись. І ти можеш взяти собі умовний дедлайн, щоб пожити після пропозиції, тому що від пропозиції тобі погане не буде. І ти можеш зробити пропозицію, ви можете після цього почати жити разом рік спокійно, два роки. Окей, весілля можна зіграти вже потім і одружитися офіційно. І цей дедлайнчик, він після може бути пропозиції для цього, і придумали. Да, напевно, це дуже прикольно. Її легше відмінити, ніж розставанням і розводами. Да, дають час, щоб подумати, тому що люди зазвичай на емоціях. "Я хочу з йти". Я не чую, навіть держава дає час. Да, на подумати. Окей, а після розлучення, мало того, що на тебе навалився хейт, мало того, що отся тобі це боляче в цілому, в тебе ще були контри з твоєю сестрою. Вона тебе не підтримала, як так вийшло? Боже, волосся сипеться. Так, а це нормально, час міняємо, ми ж переходимо в сі зони. Ну, ти теж не починай, я теж полесіла. Да, був конфлікт, на жаль, і мені дуже шкода, що це було. Я дуже хочу, щоб ми нарешті знайшли спільну мову, вирішили все, помирились, любили одна одну, підтримували і були щасливі разом. Ви не спілкуєтесь до сих пір? А може, ми можемо зробити щось, щоб ви почали? Боже, ти що? Боже, давай обніматися! Ну, ти що, боже, новесенька? А ви говорили хоча б? Тобі Луну сти? Да, а можна нам луночку, будь ласка? Дайте нам луночку, можна серветочку, будь ласка? Луну витреш, вет, мамина доця. А диви, мама, ось мама, мама, диви, ось мамочка твоя. Ну, це ти плакала? І серветочку ви з нею розмовляли після цього? А, ні, на жаль. Нормально так, щоб сісти поговорити, так як ми з тобою сидимо, на жаль, ні. Через це і вся проблема, хто не може зробити цей перший крок? Або хтось його робив? Хто його ров? Ну, ми з Єгором спілкувались на цю тему. Він каже: "Твої кроки перші, вони не такі вже". Їй кроки, наприклад, ну, типу, там скинуть бомжа, передзвони. Ну, неї були день народження, я там замовила їй букет квітів, потім покликала її, а вона віддячувала. Ну, типу: "Да, дякую", та й все. Потім покликала її там з донечкою на басейн разом, такий приватний, типу, щоб разом провести час. Він каже: "Ти думаєш, типу, ви зараз з нею, тибе в контрах, і ти така: "Пішли на басейн". Вона така: "Да, пішли". Звісно, вона відмовила. Ну так, через що саме вона на тебе ображається? Я думаю, що там є свої образи ще з дитинства, напевно, і не тільки на мене, а на в загальному, типу, на дитинство. Нехай буде так, тому що коли вона була маленька, у батьків було дуже мало можливостей, в них були свої проблеми, кредити. І, типу, на фоні цього я думаю, що вона побачила, що: "О, так з Танєю було так, а зі мною не так". І, типу, якась десь внутрішня обіда точно сидить. Я не можу з цим допомогти, я можу тільки щось наше проговорити, але і так не можу це зробити. Ну, як це не можете зробити? Чого ти не можеш піти пори? Ну, я декілька разів говорила, що нам треба поговорити, але, ну, нема контакту. Пішли поговоримо, і нам треба поговорити. Дві різних дії, два різних слова. Ти сама готова говорити зараз? Так, тоді, можливо, була ще не готова. Тому, може, і не казала: "Пішли поговоримо". Але не зрозуміла, як дитинство ваше, того, що вона на тебе образилась і перестала спілкуватися, саме після розлучення. Ну, це не стосується розлучення. Це я говорю вже за те, що у нас між нею є свої якісь особисті моменти, але це могло посприяти просто тому, що от зараз нам так важко налаштувати зв'язок. Типу, посварились ми не через те, що там в дитинстві їй було мало уваги чи щось такого плану, а через те, що я історію закинула. А ти вибачалась? Да, що стостоі було? Ну, якщо коротко, то до мене Віка не прийшла на день народження. Це було два роки тому, коли я тільки розлучилась. І мене всі почали питати: "Де Віка? Де твоя сестра? Чого вона не прийшла на день народження?" Базка є, сестри нема. Ах ти ж така сука, не забросила сестру. І я така: "Розізлилась", тому що я запросила, а вона не прийшла. Не знаю, не прийшла, не хотіла. В нас було вже тоді трошки напружено, тому що я розлучилась, вона не дуже підтримувала. Це вона казала: "Подумай, не треба. Ігор хороший хлопець, нащо ти спішиш?" І мені не вистачило підтримки саме мене, а не Ігора. І я така закидаю історію, кажу: "Я запрошувала сестру, але вона не прийшла. Але зате, коли треба їй було щось від мене, вона приходила". Угу, це теж така обіда. І я дуже шкодую, що я винесла це на загал, але, ну, типу, така я була тоді. Таке бачиш, я зробила, вже шкодую. Да, звісно, для чого це було? Треба, це наше особисте. Типу, це я не дуже люблю, коли на загал сварки виносять. А вона старша чи молодша? Старша. Є відчуття, що ти до неї тягнешся, тягнулася постійно, а вона тобі один раз відрізала, потім вона не хоче з тобою йти на контакт, і вона тебе відрізає. Я можу помилятися, я не знаю. Я думаю, що вони обидві з характером, якщо чесно. Вони все рівно, якби там не було, в них одні батьки, і хочуть там... Я розумію, що це дуже велика різниця, і ми, наприклад, ми з братом геть різні. Це зрозуміло. Але мені здається, що це якась міні-конкуренція. Бо це дівчата, дві сестри. Коли ти виставила сторіз, ти хотіла її назагал пристидити? Пожаріли тебе і пояснити людям, чому її не було? Історії було більше, типу, такий крик: "Зверни увагу на мене, я хочу підтримки!" Якщо чесно, я нічого поганого в цих сторіс не бачу. Ну, вона настільки жахлива, щоб переставати спілкуватися рік? Ну, для неї значить це було типу дуже важко і боляче. **Ви не знаєте, так, щоб прямо сказати?** То ні, розмови подивіться. Ну, вони характерні. Може, зараз я можу просто... Я дуже хочу зробити це. Я завжди за те, щоб робити це особисто, отак сісти з людиною і сказати, а не просто написати "Вибач" в смс. В нас зараз епоха невербального спілкування, і тому от маска. Можна голосове записати, відео, і все ж таки, це не важко. **Іноді в голосових питаннях можна стільки питань вирішити.** Можна посваритися, помиритися. Так, ми знаємо, є. Не перестань, пишіть голосові, багато мені, будь ласка, що я улюблена, та 4 А4. Коли зможеш, тоді і прочитаю. Мені потрібно висказатись. **А бачите, яка ситуація?** Коли вона транслювала ідеальні стосунки, люди такі: "Типу, блін, ти не показувала нам правду, що в вас все погано". Коли вона показала стосунки, вона вибачилася в третій особі зі своєю сестрою і винесла щось особисте. Вона все рівно, а навіщо? Це ж сестра, це ваше особисте. Вона має бути всередині у вас, там, не на загал. **Так, є таке.** Тому що, блін, дуже багато людей є в соціальних мережах, і дуже багато думок різних, виховання, різні погляди. І ми ніколи нікому не зможемо входити. І до мене ж дійсно це нарешті дійшло. **Твій дуже важливий етап в житті — це візаж.** Студія з візажу ти починала, це з 16 років ти казала, що саме макіяж і візаж став твоїм поштовхом до любові і прийняття себе. Це така віддушина була. Взагалі я почала з цього. Я пішла на курси, відкрила свою студію в 18. І всі в містці такі: "Ого, блін, річна дівчина відкрила свою студію". Мені батьки позичили гроші на студію, я закрила її через два роки чи три. **Хотівся ковід.** Хотівся ковід просто і все. Типу, тоді все так дуже сильно впало, і я зрозуміла, що я не хочу витрачати дуже багато енергії на це. Бо я вже не сиджу в студії, вже не роблю макіяжі. Я просто вже приходжу, як лялька, така: "Прийшла, пішла, прийшла, пішла". І закрила. І зрозуміла, що візаж — це круто, я його люблю, але от прям студія, бізнес — це не моє. Я постійно прогораю в цих бізнесах. **Ой, в мене були ще якісь бізнеси.** Так, в мене був Apple магазин з чохлами для телефонів. Мій партнер поїхав за кордон, коли почалась війна, і все. А, і все лишилось на мені, по суті. І ти не змогла його втримати? Я не хотіла його втримувати, насправді, не було сенсу. Я просто закрила зразу. **А що в мене ще було за бізнес?** Ніби все. А зараз з офлайну в тебе тільки нерухомість, чи щось іще є? Ти щось іще думаєш відкривати? Можливо, ви хочете ресторан? Ні, не хочу нічого відкривати. Я нічого не хочу. **А хлопець?** А він хоче? Звісно, йому подобається. Фізично, з не рахую. Якщо він тут, в Польщі, відкрив два ресторани і зміг, він не закрив, він їх продав. Ага, якраз на піку популярності. Він такий: "Що треба робити правильно? Продавати і їхати в Іспанію", бо він хотів поїхати. **Так, блін, прикольно придумали.** Класно. Ну, по суті, його суші були найпопулярніші тут у Варшаві. Ну, він уже більше ніж півроку цим не займається, тому це вже інші власники. **Розкажи про візаж.** Ти приділила цьому скільки років свого життя? Ну, багато, чотири. Багато. Так, зараз воно насправді є в моєму житті, просто вже в іншому руслі. Я зробила курси макіяжу, і тепер я там допомагаю дівчаткам полюбити себе. Я розумію, що я ще не прям, ну, ідеально сама себе полюбила, але я зробила дуже великий квантовий стрибок. **І дівчатка мені пишуть, надихаються.** От нещодавно: "Твоя жіноча сила — це те, чого я хочу навчитися". Блін, так тепло на душі, і всі ті якісь негативи, вони зразу просто проходять. Я той хейт навіть не запам'ятовую, тому що мені стільки приємного тепла пишуть дівчата, і це коштує набагато більше, ніж там реклама, гроші і так далі. **Ти сама свій макіяж робиш?** Цей макіяж? Ні, я люблю, щоб мені все зробили. Я встала і пішла. А важко тобі, як людині, яка розбирається в макіяжі, яка спеціаліст, їсти даватися іншій людині? Не важко. Ти казала, що це для тебе така віддушина. **Прямо від чого ти ховалася в той час?** Я не думаю, що я в чогось ховалась. Просто це моя була справа, якою я займалась, і мені було добре там. І в принципі, з цього все почалось. Якби не макіяж, то навряд чи би я стала блогером, тому що я пішла з темою макіяжів в блог і почала говорити про косметику, про ці дівчачі штучки. **Так, б'юті-блог.** Аж тоді, коли це було 18-й рік, тоді практично ніхто це не робив. І типу, я почала рости дуже сильно. Розіграші, машини почались, підписки, телефони. Воно все отак просто. І отак блог почав рости. **Покажу старі відео.** Я бачила старі відео, як ти фарбувалася, як ти починала тільки. Мені дівчата писали: "Таня, що за ту, що за помада?" Я така: "Боже, ти що, ніхто не знає цю туш?" А ніхто не знав. Я проходила курси по макіяжу. Я вам скажу, що це насправді прикольна тема, тому що ти думаєш, що там намалювати твоє обличчя, ти б нанесла, наклала вії, нафарбувала і все. Але там є стільки лайфхаків, дуже багато технік. Правильно навіть зекономити на косметиці. Ти думаєш, що тобі потрібно купити щось, а тобі дають список, і ти розумієш, що от я можу купити це, і все, цього мені буде достатньо. **А я раніше заходила в Sephora.** Так, мені все потрібно. Я до сих пір так заходжу, навіть зі списком. Sephora — це взагалі страшне місце. Просто може бути одна і та сама косметика, але зовсім по-іншому виглядати. Макіяж, тобто техніка, вона теж дуже важлива. Я ж починала з макіяжу, потім пішла в розіграші. **Така розіграші, розіграші, розіграші.** Instagram, заробіток, реклама. І така: "Стоп, я ж починала з цього. Мені це подобається, чому я цим не займаюся?" Я зробила свій курс, і в мене більше 2000 учениць уже, і планую далі продовжувати. І от це якраз той момент, коли я зрозуміла, що стоп, в мене є своя справа, якою я горю. Краще розвивати її, ніж іти з кимось, якимись партнерами, щось робити, їх рекламувати, їх просувати, і потім ще й лишатись. **Окей, а через курс можна навчитися через онлайн-курс гарно робити макіяж?** Тому що це ж прикладна штука, тобі ніби її потрібно зробити онлайн, щоб тобі руку там, можливо, поставили, показали техніку. Можна спокійно все. Це ж майже те саме, що ти бачиш живу, тільки ти бачиш це через телефон. Зараз, наскільки вже техніка продвинута, що там все прям ідентична картинка. Типу, дівчатка пишуть і питають, якщо щось не так. Я просто їм голосом чи там в кружечку начитую, як можна правильно це зробити. **Ми говоримо з приводу того, як ти приймаєш себе зараз, вчишся.** Давай так, ми всі завжди на шляху до прийняття себе, до розуміння себе. Це нормально, особливо жінки. Але в тебе ж було дуже багато комплексів у твоєму житті. Вони ще є, в кожному. В кожному вони є, але, будь ласка. Так, в мене теж є. **Давай поділимось.** Думаю, у мене список побільше буде, чим у тебе. Давай, що ти собі не подобається тобі в собі? Волосся мені зараз не подобається. Чого? Та бо посипалось дуже сильно. Блін, я пофарбувала, воно таке стало, якесь не таке, довге, не таке хороше. **Це що ще?** Об'ємне. А що ти? А що? Я ж на шляху любові до себе. Я ж насправді приймаю своє, воно мені подобається. Я його обіймаю, я дивлюсь на себе, кажу: "Гор, я така гарна". Так, це все, це все білий шум. **Давай, які в тебе?** Давай список собі витягую. Я тобі теж свій список накидаю. Блін, складно, чесно. Коли ти почала працювати над собою, уже якось поменше тих комплексів. Ну, так. Але ж ти все рівно сьогодні збиралась і сиділа. Та, ну да, окей, окей. **В якийсь момент мені здавалося, що я занадто низенька.** І в мене недовгі, красиві ноги, і я така: "Блін, сумно". Дуже довго я не любила свою фігуру. І така:

Назад

Залогинтесь, что бы оставить свой комментарий